Клайв Стейплз Льюис - Мерзенна сила

Джейн МакНіл (1889—1959) — приятелька Люїса з Белфаста, поціновувачка літератури, зокрема — давньої шотландської поезії.

Сер Девід Ліндсей (1486—1555) — шотландський поет. «Бесіда» (1555) — довга дидактична поема, присвячена історії світу. Сера Девіда Ліндсея (David Lyndsay) не слід плутати з шотландським письменником Девідом Ліндсеєм (David Lindsay, 1876—1945), автором науково-фантастичного роману «Мандрівка на Арктур» (1920), який разом із кількома іншими творами надихнув Люїса спробувати себе на тому ж поприщі.

«Людина скасовується» — серія лекцій із трьох частин, яку Люїс прочитав в лютому 1943 р. в Ньюкаслі-на-Тайні для Дургемського університету; опубліковані того ж року видавництвом Oxford University Press.

Олаф Степлдон (1886—1950) — англійський письменник і філософ. Його книга «Остання і перша людина» (1930) разом із «Мандрівкою на Арктур» Д. Ліндсея належить до творів, які надихнули Люїса спробувати себе у жанрі наукової фантастики; як наслідок, у 1938 р. вийшов друком роман «За межі Мовчазної планети» — перша частина «Космічної трилогії».

Нумінор та Істинний Захід — тут Люїс має на думці фантастичний світ, вигаданий його приятелем і колегою по Оксфордському університеті Дж. Р. Р. Толкіном (1892—1973). Толкін почав створювати свою «приватну міфологію» під час Першої світової війни і продовжував працювати над нею до кінця життя. Його головний твір, «Володар перстенів», було опубліковано в 1954—1955 рр.; у 1930—1940-х роках Толкін читав уривки зі своїх рукописів на щотижневих зібраннях літературного гуртка, відомого під назвою «Інклінги». Незначну відмінність у назві (Толкінів Numenor в Люїса перетворився на Numinor) можна, напевне, пояснити тим, що Люїс знайомився з толкінівською міфологією переважно на слух. Історію Нуменору й Істинного Заходу викладено у «Втраченому шляху» і «Сильмариліоні», що вийшли друком посмертно відповідно у 1977 і 1987 рр., але були написані ще перед «Володарем перстенів».

I.1

Джон Донн (1572—1631) — англійський поет, найвизначніший представник метафізичного напряму Автор низки любовних віршів, елегій, сонетів, епіграм, а також релігійних проповідей. Люїс вважав, що Донн здобув у читачів першої половини XX століття незаслужену популярність (див. «Донн і любовна поезія у сімнадцятому столітті» (1938), Люїсів есей, опублікований у Selected Literary Esseys, ed. Walter Hooper, 1969, cc. 106—125). «Алхімія любові» — вірш із збірки «Пісні і сонети» (1631).

I.2

Генрі де Бректон (пом. 1268) — середньовічний англійський правник, автор важливої праці з загального права.

Бректонський коледж, члени — британські університети (як-от вигаданий Еджстоуський університет у цій книжці) переважно є об’єднаннями окремих коледжів, яким надається значна автономія; як правило, кожен такий коледж має власну назву, керівні структури, колектив, будівлі, майно і традиції. Будівлі коледжу зазвичай розташовуються навколо квадратного двору (quadrangle). Щоб стати повноправним членом колективу (fellow), треба скласти іспити і пройти процедуру голосування, в якому беруть участь чинні члени коледжу.

Дистрибутизм (або дистрибутивізм) — теорія, згідно з якою засоби виробництва мають бути якомога ширше розподілені серед населення; була доволі популярна в Британії у перші десятиліття XX ст., зокрема серед римо-католиків. Основними виразниками ідей дистрибутизму були Г. К. Честертон і Гілер Белок.

I.3

Ініґо Джонс (1573—1652) — англійський архітектор і дизайнер театральних інтер’єрів.

Джон Баньян (1628—1688) — англійський пуританський проповідник і письменник, автор «Мандрівки прочанина» (першу частину опубліковано в 1678 р., другу — в 1684 р.).

Ісаак Волтон (1593—1683) — англійський письменник. Окрім «Життєписів» (збірка коротких біографій відомих людей, зокрема Джона Донна), написав також «Досконалого рибалку» (1653); обидві книги набули неабиякої популярності.

Страбонів «Балахтон» — можливо, Люїс мав на увазі франкського монаха і богослова Валафріда (бл. 808–849) на прізвисько Страбон (лат. Strabus, «косоокий»); втім, Валафрідової праці під назвою «Балахтон» в історичних джерелах не зафіксовано. Також можливо, що йдеться про давньогрецького географа й історика Страбона (64 до Р.Х. — 24); у своїй сімнад-цятитомній «Географії» він пише і про Британію, зокрема про друїдів.