Клайв Стейплз Льюис - Мерзенна сила

— Ну, якщо ви маєте на увазі деталі, то… — почав було проректор, але затнувся.

— Послухайте, Фіверстоуне, — підхопив Базбі, — мені здається, ви напускаєте тут таємничості без жодних причин. Як на мене, то мета, яку ставить перед собою HIKE, абсолютно зрозуміла. Це перша спроба серйозного підходу до прикладної науки на державному рівні, причому здійснюється ця спроба з небаченим досі розмахом. Взяти хоча б саму будівлю чи апарат! Подумайте лише, який це поштовх для промисловості… уявіть, як це змобілізує усі таланти країни, до того ж таланти не тільки наукові, в вузькому сенсі. П’ятнадцять начальників відділів отримуватимуть по п’ятнадцять тисяч на рік! У них є своя юридична служба і, кажуть, навіть своя поліція! Свої архітектори, свої геодезисти, свої інженери… це ж просто дивовижно!

— Так, бачу… буде куди прилаштувати наших дітлахів, — кинув Фіверстоун.

— Що ви хочете цим сказати, лорде Фіверстоун? — обурився Базбі, відставивши вбік свою чарку.

— Ой, вибачте, — розсміявся Фіверстоун. — Справді, щось не те бовкнув… я й забув, Джеймсе, що у вас є сім’я.

— Джеймс цілковито має рацію, — заговорив Кері, який нетерпляче очікував нагоди й собі докинути слівце. — Переїзд HIKE до нашого міста означає початок нової ери — ери справді наукової. Досі все робилося як-небудь, майже навмання. Натомість тепер сама наука отримає наукову базу. В інституті збираються створити сорок пов’язаних між собою комісій, які працюватимуть щодня, а результати їхньої праці щоденно публікуватимуться у відповідній рубриці аналітичного табло — дивовижний пристрій, мені недавно показували, як він діє. Звіт кожної комісії буде стрілочками поєднуватися з матеріалами інших комісій, до яких матиме те чи інше відношення, а саме табло оновлюватиметься щопівгодини. Тож один-єдиний погляд — і перед вами розгорнеться цілісна картина діяльності всього інституту Керуватиме тим табло група з принаймні дванадцяти експертів, які займатимуть окреме приміщення десь на горішніх поверхах. Це й справді чудовий пристрій, вони називають його прагматометром… різні напрямки діяльності позначатимуться на табло різними кольорами. Коштувало все це, мабуть, не менше півмільйона.

— От бачите, інститут вже працює на країну, — прорік Базбі. — У прагматометрії велике майбутнє. Залучено сотні людей… Хоча, хто його зна, можливо, це аналітичне табло застаріє ще до того, як буде зведено будівлю інституту!

— Еге ж, — кивнув на знак згоди Фіверстоун, — a N.O. розповідав мені сьогодні зранку, що й каналізація в інституті буде просто незрівнянна…

— Ясна річ, — з притиском мовив Базбі. — І що в цьому поганого?

— А якої думки про все це ви, Стадоку? — поцікавився Фіверстоун.

— Гадаю, Джеймс торкнувся дуже важливої теми, коли згадав, що в них буде власний юридичний відділ і власна поліція, — сказав Марк. — Чесно кажучи, я й ламаного шеляга не дав би за той прагматометр чи каналізаційну систему класу люкс. Важливо інше: наука нарешті повернеться обличчям до соціальних проблем, а держава надасть їй усю можливу підтримку, десь таку, яку надавала під час війни армії. Можна сподіватися, що, об’єднавши зусилля, держава і наука зроблять чимало відкриттів — не менше, ніж вчені-одинаки в минулому; але впевнено можна стверджувати, що реальних справ їм разом вдасться зробити справді набагато більше.

— Чорт забирай, мушу бігти до N.O., — підхопився з місця Кері, поглянувши на годинника. — Якщо після вина вам захочеться ковтнути бренді, то пляшка і келихи он там, у буфеті. Я постараюся повернутися якомога швидше. Ви ж іще трохи посидите, Джеймсе?

— Та ні, піду вже, — буркнув скарбник. — Ви собі ще посидьте, а я лягаю рано. Цілісінький день на ногах… ні, треба бути ідіотом, щоб тут працювати! Всі псують тобі нерви, за все ти відповідаєш мало не головою… А потім тобі ще й кажуть, що науку просувають вперед ті книжкові хробаки, які й носа не висувають ніколи зі своїх бібліотек та лабораторій! Хотів би я побачити, як Ґлосоп чи хтось із його зграї впорався б із усім тим, у чому довелося сьогодні порпатися мені… Послухайте, Кері, повертайтеся краще до тої вашої економіки — вам же легше буде…

— Я ж уже вам сказав… — почав було проректор, та Базбі, схилившись до лорда Фіверстоуна, вже розповідав тому якусь кумедну історію.

Коли Кері з Базбі вийшли, Фіверстоун кілька секунд пильно дивився на Марка, і в його погляді годі було щось прочитати. Та ось він гмикнув, а тоді, відкинувшись на спинку крісла, зайшовся нестримним сміхом, таким гучним і заразливим, що Марк просто незчувся, як розсміявся й собі — по-дитячому щиро і навіть трохи безпорадно. «Прагматометри… розкішні вбиральні… практичний ідеалізм…» — час від часу промовляв крізь сміх Фіверстоун. Маркові раптом стало надзвичайно легко на серці. У нього перед очима враз ясно постало все те, що він досі або не помічав, або з поваги до «прогресистів» майже свідомо пропускав повз вуха. Оце так… і як можна було не бачити, що проректор із скарбником іноді такі смішні?!