Вита Зайченко - Відьомські війни

— Так, ти одна з нас.

Після чого ми доволі мило спілкувались.

— Навіщо ти приїхала в Пінс? — запитала Клер.

— Родинні справи, необхідно щось вирішити з старовинним маєтком, — брехала я. Розуміючи, правди нізащо не потрібно казати, а дотримуватись офіційної версії.

— Меган, ти разом з родиною? — провокаційне запитання від Нейта. Невже він хоче дізнатись на скільки я безпорадна тут. Офіційна версія: в мене не має родини. Я сирота, яку виховували двоюрідна тітка Мері.

Розмовляючи разом з Кейт та Нейтаном, я неодноразова помітила Лорейн, Естель та Роуз, які щось активно обговорювали. Сподіваюсь, мені це лише здалось або не здалось, вони не обрали об’єктом пліток, мене і оцих двох.

Нейт розповів, що мешкає з сестрою та матір’ю. Про його батька достомено невідомо. Мати з ним чи розійшлась, чи він покинув свою родину, або навіть помер. Тобто, хлопець приховав, що сталося, я можу висувати тільки численні версії.

Кейт єдина ж донька у родині. Цим все і сказано, надмірність у всьому та бажання привласнювати: так говорила Аманда про тих хто виростає один. Так жартома вона казала про Стівена. Наша розмова була не надто довгою. Я намагалась зберігати ввічливість, і не забувати про втечу. Тож ссилаючись на термінову справу, я миттю вислизнула з кафе. При цьому отримала запрошення на чай в розкішний маєток Рейнольдс від самої Кейт.

Кейтлін більш офіційне звернення до моєї нової знайомої. Переважна частина мешканців міста називає дівчину Клер. Хоча бабуся полюбляла давати ім’я Кейтлін. Старенькій здавалось, що це ім’я більше підходить онуці. З ним можна досягнути значіших звершень, чим з ім’ям Клер, яке більше пасує для дівчат зі «світлою магією». Клер має ще одне ім’я, батьки часто називали більш простіше свою донечку Кейт. Тому моя знайома може мати декілька імен.

Перебуваючи у власному ж маєтку, я не полишала спроби знайти реліквію. Це мій пріоритет номер один, а не ходіння по крамницям, і споживання тістечок. Неможливо описати словами зроблену мною роботу за сьогоднішній залишок дня. Маєток таки мене поглинув. Прибирання в ньому не найлегша та не найприємніша робота. Це стомлює, порпатись у розкішних і водночас безглуздих речах. На сьогоднішній день моє досягнення кухня та вітальня. В кухні я просто змушена в першу чергу прибрати, саме там мені необхідно готувати ближчим часом. Зізнаюсь, ці дві кімнати вичавили мої сили. Тож, ледве перебираючи ногами, я іду до тебе ліжко.

Вже майже як місяць я тут. І нічого. Я нарешті привела маєток до ладу. Що не могло не привернути увагу містера Барнерсома. Він навідував мене декілька разів. Кожного разу Тед милувався самою будівлею. Йому сподобались усі мої дії. За його словами, маєток отримав новий шанс на життя. Насправді, це мало означати зовсім інше. Тепер маєток можна продати дорожче. Ріелтор відразу збагнув перспективи від майбутнього продажу. Чолов’яга не на мить не сумнівався, в тому що ця будівля буде його. Адже, якщо правильно поміркувати, то він навіть правий. Навіщо 17 річній сироті жити самій у величезному старовинному маєтку. Коли його можна вигідно продати і отримати за це не аби який прибуток. На вилучені кошти, купити десь затишний будиночок біля озера або на узбережжі океану, і не турбуватись про власне майбутнє. Гроші на витрати завжди будуть.

Повернусь до свого пошуку. За цей місяць в моїх руках побувала не одна скринька з коштовностями. Хоча не зовсім коштовностями, а милими прикрасами, які дійсно були для когось дуже важливими. Величезна купа старовинного одягу, речей звичайного побуту. І нічого. Кожна знайдена річ повинна була наблизити мене до реліквії. Вселити надію на можливу знахідку. На жаль нічого не відбувалось. Життя в маєтку стало джерелом розчарувань. Мене почала пригнічувати атмосфера самотності в цих кімнатах. Я могла спілкуватись з родиною по телефону. І це траплялось не надто часто. Вони ніби забули про мене, а я так сумую за ними. Я не хочу бути тут. Яка користь відьмі від перебування в маєтку, де магія цілковито не діє.

Тож кожного вечора єдиним моїм заняттям ставали лише мрії про невелику радість сходити за вишневим пирогом. Смачна випічка, декілька історій від Лорейн істотно покращили б існування тут. Як кажуть, не з моїм щастям. Кав’ярня знаходиться під забороною. Хто знає коли заманеться Клер з’явитись в ній. Ризикувати не варто. Можливо дівчина доброзичливо і поставилась до мене першого разу, та які шанси на її люб’язність наступного? Сутички мені просто не потрібні. Тому кожен вечір для мене був нудним перекладанням речей. Хоча інколи, я заходила в величезну бібліотеку, на яку мені натякав сам Тед. Його очі просто палали від цікавості.