Кассандра Клэр - Місто кісток

– Багато, – спокійно відповіла Клері. – Я знаю, що мама була Мисливцем. Знаю, що вони з Валентином одружилися, а потім вона вкрала Чашу Смерті і втекла від нього. Коли народилася я, вона водила мене до Магнуса Бейна щодва роки, щоб притупити моє Бачення. А ще я знаю, що коли Валентин намагався вивідати в тебе, де Чаша, в обмін на життя мами, ти відповів, що вона тебе не цікавить.

Люк дивився в стіну.

– Я не знав, де Чаша. Вона мені так і не сказала.

– Хоча б поторгувався…

– Валентин не торгується. Ніколи. Якщо перевага не на його боці, він не вступає в гру. Заради досягнення мети Валентин готовий на все, співчуття йому невідоме. І навіть якщо він колись любив твою маму, то тепер вб’є її, не вагаючись. Ні, з Валентином торгуватися марно.

– І тому ти вирішив кинути маму? – випалила Клері. – Ти командуєш цілою зграєю вовків і все одно вважав, що не зможеш їй допомогти? Спочатку я думала, що ти теж Мисливець за тінями і просто боїшся порушити чергову ідіотську клятву, а тепер виявляється, що ти просто полохлива нечисть! Отже, тобі начхати, що всі ці роки мама вважала тебе другом, рівним собі, – от як ти відплатив їй за доброту!

– Послухати тебе, то ти точнісінько така, як Лайтвуди, – тихо вимовив Люк.

Клері злісно прищурилася.

– Не треба говорити про Алека та Ізабель, ніби ви близькі знайомі!

– Взагалі-то я про їхніх батьків, з якими я справді був близько знайомий, – уточнив він. – Усі Мисливці за тінями дружили один з одним.

Від подиву Клері роззявила рота.

– Я знаю, що ти був членом Кола, але як інші не дізналися, що ти перевертень? Чи вони знали?

– Не знали. Бо я не народився перевертнем, – пояснив Люк. – Я таким став. І я бачу, що ти готова вислухати мене. Це довга історія, але я думаю, час у нас є.

Правда в тому, що я знаю твою маму ще з дитинства. Ми виросли в Ідрисі. Це гарне місце, і я завжди шкодував, що ти ніколи не бачила його. Тобі б сподобалися лискучі сосни взимку, темна земля і кристально холодні річки. В Ідрисі багато невеликих містечок і одне велике – Аліканте, де зустрічається Конклав. Аліканте ще називають Містом Скла, тому що його вежі, як і наші стила, зроблені з речовини, що відлякує демонів. В сонячному світлі вона виблискує, як скло.

Коли ми з Джоселін підросли, нас відправили в Аліканте до школи. Саме там я зустрів Валентина.

Старший за мене на рік, на той час він уже був найпопулярнішим хлопцем у школі. Красивий, розумний, багатий, цілеспрямований, неймовірний воїн. А я – ні багатства, ні блискучого розуму, з простої сільської сім’ї. І я відчайдушно вчився. Джоселін була природженим Мисливцем за тінями, а я – ні. Я не витримував навіть найлегші руни, не міг вивчити найпростіші прийоми. Іноді я хотів утекти, з ганьбою повернутися додому. Я став таким жалюгідним, що погодився б стати приземленим.

Мене врятував Валентин. Він прийшов до моєї кімнати, а я й не вірив, що Валентин знав моє ім’я. Він запропонував навчати мене. Йому було відомо, що я щосили старався, і він бачив у мені зерно великого Мисливця за тінями. Під його наглядом я покращив свої знання, склав іспити, наніс свої перші руни, убив свого першого демона.

Я обожнював його. Я думав, що сонце сходило і сідало тільки для Валентина Морґенштерна. Звичайно, я був не єдиним вигнанцем, якого він урятував. Були й інші. Годж Старкветер, який більше спілкувався з книгами, а не з людьми, Маріс Трублад, чий брат одружився з приземленою; Роберт Лайтвуд, який жахався рун. Усіх їх Валентин узяв під своє крило. Колись я думав, що це через доброту, тепер я не такий упевнений. Він створював культ своєї особи.

Валентин був одержимий думкою, що в кожному поколінні стає все менше і менше Мисливців за тінями, що наша раса вимирає. Він переконував, що, якби Конклав частіше використовував Чашу Разіеля, стало би більше Мисливців за тінями. Для вчителів ця ідея була блюзнірством. Не кожен здатний вирішувати, хто може чи не може стати Мисливцем за тінями. Тоді Валентин зухвало запитав, чому б не зробити всіх чоловіків Мисливцями за тінями? Чому б не подарувати їм можливість побачити Світ Тіней? Навіщо егоїстично тримати цю силу тільки для себе?