Дебора Гаркнесс - Сповідь відьом. Тінь ночі

— Та невже? — Джордж здивовано закліпав очима спочатку на мене, а потім на Метью. — А хто заборонив такі шлюби — королева?

— Це давня угода між істотами, яку ніхто не має права порушувати, — переляканим голосом пояснив Том. — Тих, хто насмілюється це зробити, Конгрегація притягує до відповідальності й карає.

Тільки такі старі вампіри, як Метью, пам’ятали часи ще до того, як вищезгадана угода визначила, як істоти мають поводитися одне з одним та людьми, що нас оточували. Найважливіше правило проголошувало: «Жодного братання між протилежними видами», і Конгрегація ревно впроваджувала його дотримання, щоб ніхто не виходив за встановлені межі. Наші таланти — творче начало, силу, надприродні здібності — неможливо було не помітити в змішаних групах. Сила відьми немов вивільняла й висвітлювала творчу енергію сусідніх демонів, а геній демонів, у свою чергу, робив помітнішою вражаючу красу вампірів. Що ж до наших стосунків із людьми, то ми мали сидіти тишком-нишком, не висовуватися й триматися подалі від політики та релігії.

Ще сьогодні вранці Метью наполегливо доводив мені, що у шістнадцятому сторіччі перед Конгрегацією стояли проблеми значно численніші та серйозніші — релігійна війна, спалення єретиків та народний страх перед дивовижним та химерним, підживлюваний нововинайденою технологією книгодрукування — щоб її члени переймалися таким тривіальним та дріб’язковим питанням, як відьма та вампір, які покохали один одного. Зважаючи на ті приголомшуючі та небезпечні події, що сталися відтоді, як я познайомилася з Метью наприкінці вересня, мені було важко в це повірити.

— Яка Конгрегація? — поцікавився Джордж. — Це що — якийсь новий різновид релігійної секти?

Волтер проігнорував запитання свого приятеля і пронизливо поглянув на Метью.

А потім обернувся до мене.

— А ви й досі маєте при собі ту книгу?

— Ніхто не має її при собі. Вона потрапила назад, до бібліотеки. І відьми сподіваються, що я видобуду її звідти для них.

— Значить, за вами полюють із двох причин. Одні хочуть розбити ваші стосунки з вампіром, а інші вбачають у вас ефективний інструмент досягнення бажаної мети. — Волтер потер перенісся і втомлено глянув на Метью. — Друже мій, ти притягуєш нещастя й проблеми, наче магніт. І сталося це в найбільш непідхожий та недоречний момент. До святкування річниці сходження королеви на престол лишилося менше трьох тижнів. Тебе очікують при дворі.

— До біса святкування річниці! Поки серед нас буде пряля часу, нам загрожуватиме небезпека. І вона здатна передбачити, яка доля нас чекає. Ця відьма зможе зруйнувати наше майбутнє, накликати на нас лихо й навіть пришвидчити нашу смерть! — Кіт прожогом вистрибнув зі свого крісла і постав перед Метью. — Як же, в ім’я всього святого, ти наважився утнути таке?

— Схоже, твій хвалений атеїзм тебе підкачав, Кіте, — спокійно мовив Метью. — Боїшся, що насамкінець доведеться відповідати за свої гріхи?

— Може, я й не вірю в добре та всемогутнє божество, як ти, Метью, але є в цьому світі багато такого, чого немає у твоїх філософських книжках. Тому не можна дозволити цій жінці, оцій відьмі, втручатися у наші справи. Можливо, ти й перебуваєш під її чарами, але особисто я не збираюся віддавати в її руки моє майбутнє! — парирував Кіт.

— Хвилиночку. — На обличчі Джорджа з’явився вираз дедалі більшого здивування. — Метью, ти прибув до нас з Честера чи…

— Ні! Ти не мусиш відповідати на це запитання, Мете, — вигукнув Том, наче раптово прозрів. Янус з’явився серед нас з певною метою, і тому ми не маємо заважати йому.

— Ти можеш висловлюватися ясніше, Томе? Звісно, якщо можеш, — сказав Кіт з огидою в голосі.

— Одним обличчям Мет і Діана обернені в минуле. А другим вони вдивляються у майбутнє, — пояснив Том, не звернувши ані найменшої уваги на в’їдливе зауваження Кіта.

— Але якщо Мет не… — почав було Джордж і замовк.

— Том має рацію, — хрипко мовив Волтер. — Метью — наш товариш і звернувся до нас по допомогу. І це, якщо мене не зраджує пам’ять, він зробив уперше. Оце й все, що нам потрібно знати.

— Він просить надто багато, — відказав Кіт.

— Надто багато? А на мою думку, мало та запізно. Метью заплатив за одне з моїх суден, врятував володіння Генрі й тривалий час забезпечував Джорджа книгами, щоб той міг жити у світі власних мрій. Що ж стосується тебе (Волтер оглянув Марлоу з ніг до голови), то все в тобі й на тобі — від твоїх ідей до останньої випитої тобою склянки вина та капелюха на твоїй голові — все це ти маєш виключно завдяки дружньому ставленню Метью Ройдона. Тому забезпечити його дружині тиху гавань під час нинішнього шторму — це суща дрібниця.