Володимир Худенко: Газават

Зоря заллє своїм млосним світом похмурі алейки і стіни столової, розжене перегодя ранкові тумани. Тумани зблякнуть, розійдуться, зберуться в вологу, в холодну росу і окроплять за тим дрібно високі трави між алейок, павутину в розбитих вікнах. І в ранішньому світі оті краплинки будуть чимось схожі на кров.

Але й крові буде немало. Під розбитим пам’ятником дітям-героям вона також оросить високі трави і стомлену курну землю, потрісканий асфальт. І там буде нудотно тхнути кров’ю, але буде там не сама лише кров, а і розтерзані спотворені людські останки, розкидані навсібіч. І шматки одежі, і обгризені кістки.

До всього сущого Всевишній Аллах сотворив з бездимного вогню джинів і заселив ними пусті землі од обрію до обрію. Всевишній велів їм жити і процвітати в його світі і поклонятись Йому і славити створений Ним світ.

Так задовго до творення Адама з Хаввою джини, або ж жителі вогню, населили собою всі землі. Певний час вони так і жили згідно волі Всевишнього Всемилостивого і Всемилосердного, але з часом світ джинів наповнився смутою та погибеллю, ба навіть скверною на самого Аллаха, адже джини в гордині своїй, порушивши іман, забажали над Ним звеличитись і самим зробитись аль-Джаліль подібно Йому Всевеликому і Всемилосердному.

Джини всуціль розбестились та розпустились у своїм падінні, їхні общини і царства занепали, почались міжусобні війни, і міста джинів тепер палали в огнях. Війська сходились в кривавих бійнях, несучи смерть мільйонам і суцільні руїни, а також хвороби і голод – сю смуту нарекли Газават Аль-Джаннат і прокляли в віках, позаяк, бачачи безчестя своїх творінь і прогнівившись на них у своєму серці, Всевишній Аллах наслав своїх малаік, аби ті спустошили від джинів райські сади, багатьох із них там понищивши.

Так занепав і згорів світ джинів, лишившись в пам’яті людей, що прийшли за ним, неясним спогадом. Але Сини Адама мають бути пильними, адже задля їх випробування Аллах не знищив усіх джинів, і в місцях безвісних пробувають в ув’язненні імами з числа джинів – наймогутніші і найбільш зловісні з них, ахль аль-Кітаб часто йменують їх Духами Пустелі.

Чоловіки їхні йменуються джини, а жінки – джінері. Вони можуть здатися подібними людині, але та подібність оманлива – джини мають цілком чужорідну людині природу. Вони мають незрівнянну з людьми могутність – можуть перекидатись на будь-яку живу й неживу істоту, вмить переміщатися з місця на місце та навіть заволодіти розумом людини. Вони володіють могутнім чаклунством, можуть проникати за межі сього світу, але з волі Аллаха від них приховано потаємне, на відміну від людей.

У своїй істинній яві скидаються на людину, але мають синювату і слизьку, немов мертвецьку шкіру, гострі хижі ікла, а очі суцільно білі без зіниць, немов у якого сліпця. Вони полюбляють болота та кладовища, також зустрічаються на полях бойовищ, де в сутінках поїдають трупи. Всі вони харчуються мертвечиною, і то для них найліпша їжа – вони розривають могили і поїдають мерців, а також можуть підстерегти людину в пізній час, аби вбити і з’їсти, можуть викрадати малих дітей.

Джин може вселитися в тіло людини, може захопити її душу, і тоді людина та стає Абд Іджх, і ходить, як живий мрець, і служить своєму імаму. Також джини можуть піднімати мерців, вселяючи в них свою волю – можуть навіть наростити плоть на кістках і жити тоді в такому тілі, або ж одночасно в багатьох тілах.

Воно і починався ж той день якось по-дурному. Ну, буквально. Треба було вставати на ту пастівню чуть світ, а дурнота підіймалась по горлу, і голова тріщала, і всі жили по тілу викручувало. Ну, а чого – перебрав. Видить Бог, не сам же лигав, а з тим тестем, короста би його побила, сякого! Ні, базару нема – він як козу привести, то й не дурень на таку справу. Та ну і потеревенити під се… Але ж баран з барана, сука, баран з барана…

Ні, ну – розсудіть самі лишень. Діма зі своєю ненаглядною Іришкою приїхав з міста в акурат вчора ввечері. На своїй машині, між іншим – і того, й сього привезли, вони тут, матір їх бери, тих селюків, нічого путнього й не їдять, як на Діму, не дивлячись, що хазяйство держуть. Ковбаси там пару палок, копченостей привезли, ну і оселедця, і консервів там – шпротів тих же… Онно де навіть бананів-мандаринів – коли там вони що таке бачать, еге. А круп та розкруп притаранили? Словом – затарились в супермаркеті перед тим нічогенько. Ну і явились, а тут теща та… Ні, є її вина в тому – чого вона полізла з тою наливкою? Домашненька, домашненька, еге ж…