Володимир Худенко - Газават

Здесь есть возможность читать онлайн «Володимир Худенко - Газават» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Социально-психологическая фантастика, Ужасы и Мистика, Ужасы и Мистика, Альтернативная история, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Газават: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Газават»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Книга молодого талановитого українського автора, що написана одразу в кількох жанрах: від постапокаліптичній фантастики і до історико-містичного фентезі. Людство – далеко не перші жителі нашого світу, які створили власну цивілізацію і вважали себе єдиними господарями тут. Багато-багато років тому … Краще так, дуже багато років тому тут, на нашій Землі вже існувала могутня цивілізація джинів і джиній. Але загордилися вони і стали вважати себе могутнішими за самого Аллаха. За що весь їхній світ був зруйнований і знищений. І лише деякі з наймогутніших джинів і джиній вціліли, але були заточені за свої гріхи навіки в містичні судини. Проте не чари, владу або вічне виконання бажання принесуть вони своїм визволителям. А тільки смерть. Жахливу, нелюдську смерть. Чи зупинить таке знання самозакоханих людей сучасності? І що може стати навіть гірше смерті для таких засліплених?

Газават — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Газават», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Якось Соля ходила разом з Юлею в автошколу – вчились на права. І от тоді вони проходили медкомісію, теж разом, і Соля мимохідь бачила крізь розчинені двері кабінету, як при здачі крові з вени медсестра довго бурчала на Юлю, а тоді стала забирати з кисті. А не з ліктя, як то зазвичай буває. Хоча – мало там що це могло значити…

Юля чудово розуміла українську, але не говорила на ній досі добре – навіть після майже трьох років навчання тут.

– Та яка вона там велика… – роздратовано почала Соля.

– Так то ж іще краще! – перебив її той придурок Руслан. – Тиша, природа, романтика… Дівчата, ви чого?

І жартівливо обійняв їх з Юлею.

– Одчепись! – відштовхнула його Соля, а Юля тільки байдуже пирхнула.

– Заночувати по суті ніде, а дорога… – Соломія знов почала заводитись, як і вранці в заводській їдальні. – Ти подумав, яка там дорога? Грунтова, розбита… Ледь не через саме болото. Ото застрянемо там до ночі – будеш знати!

– Та може ж, якось проїдемо… – то вже Єгор.

Соля й не помітила, як вони з Сашком ввійшли в кімнату, і одразу якось знітилась. Ну якщо й Єгор хоче…

Єгор був музикант-самоучка і співав щось таке до біса альтернативне в самодіяльному групешнику, що збирався на репетиції в актовому залі їхнього технікуму. А ще Єгор подобався Солі з самого першого курсу. Вони навіть типу потоваришували, але далі того не дійшло. Вона часто ходила на їхні репетиції і сиділа сама в тьмі актового залу, а вони відривались на сцені – вона плескала в долоні і казала щось середньої тупості підбадьорливе, а потім Єгор зазвичай проводжав її додому. Одного разу навіть запросив на щось на кшталт жартівливого побачення. Ну як запросив – Соля його непомітно сама до того підвела. Вони обоє тоді якраз були типу як вільні.

За це треба сказати окремо. Єгор подобався Солі, а Солю скоріше за все вважав просто «хорошою дівчиною». Він зустрічався з молодою викладачкою їхнього ВУЗу. Ну як молодою – це дивлячись для кого молодою. Вона була старша за Єгора майже на десять років… Йому нині було 19, а їй 29 – Соля навмисне взнавала точно. Ну і зустрічались вони… Словом, Соля вважала, що Світлана Дмитрівна з нього вірьовки плете – і всі стосунки. У них часто бували скандали, він жив то в неї, то вдома, то десь у друзів, то взагалі – в товаришів у гуртожитку. Бував добряче напідпитку після тих скандалів. Він їй, бувало, трохи де про що жалівся, але не детально, звичайно.

І от тоді вона якраз сама порвала зі своїм старшокурсником, дебільний був роман, їй-бо… Словом, порвала, а він в черговий раз пішов від своєї відьми і запросив Соломію в кафе, а потім вони гуляли під ручку парком, а потім ще забрели на якийсь патріотичний фестиваль в центрі міста і збиткувались там зі всяких дебілів і дебілок у вишиванках. Словом – чудовий був вечір, і Солі було так хороше тоді. А потім все закінчилось. Дуже швидко – пару раз після того здзвонились, і він знову вернувся до своєї відьми, а хай би їй пусто було!..

Ні, Світлана Дмитрівна була жіночка ефектна – це навіть Соля мусила визнати. І вдягалась ефектно, і поводила себе відповідно. Більшість хлопців з її курсу з самого початку навчання мріяли з нею переспати і по чорному заздрили Єгорові, та й до всього вона нібито була якоюсь родичкою ректору, хоча цього й не афішувала.

Соля, звичайно, як і будь-яка закохана дівчинка її віку, не думала, що Єгор міг би зустрічатись з тою Світланою через її службове положення, так би мовити. Він, звичайно, був із бідненької сім’ї, і коли переїхав до Світлани, то став помітно краще вдягатись, і гроші в нього з’явились, але ж не міг він через гроші, і тому подібне… Ні, дурниці! Він же такий хороший. Ну просто найліпший у світі.

5

На місто лягають сутінки, і на розбиті провінційні дороги лягають сутінки, і на села та хутірці вкруг міста лягають пізні липневі сутінки. І довжаться лячні тіні, і над химерними болотами, над меліораційними каналами в очеретах та вербах, над рядами тополь вздовж доріг і над хащами вздовж залізничних насипів підіймається густий біластий туман. І сонце сідає за далекий обрій, плутаючись в дротах високовольтних ліній.

І очманілі електропоїзди сунуть крізь дурну провінцію, поєднуючи острівці міст, і в містах загораються дурманні примарні вогні, і машини розрізають фарами тьму доріг, і псують шинами скорботний розбитний асфальт, і тривожать псів у будах, аби ті затим не давали спати своїм хазяям у тихих напівмертвих селах.

І в вишині на сході блищать близькі зорі середини літа, зорі мінливі, п’янкі зорі юності.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Газават»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Газават» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Василий Немирович-Данченко - Газават
Василий Немирович-Данченко
Лидия Чарская - Газават
Лидия Чарская
Володимир Худенко - Дим
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Вода в Ордане
Володимир Худенко
Володимир Ричка - Володимир Мономах
Володимир Ричка
Володимир Худенко - California Man
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Olya_#2
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Стрі-чен-ня
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Дума про Хведьків Рубіж
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Хурделиця
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Могильник
Володимир Худенко
Володимир Худенко - Серпень
Володимир Худенко
Отзывы о книге «Газават»

Обсуждение, отзывы о книге «Газават» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x