Алексей Бобровников - Повість про нещасних марсіян

Тед віддавав накази з почуттям задоволення. Він відчував себе капітаном цього невеличкого корабля, в команді якого найнепокірніша була Генерал Грант.

Бідолашна стара ніяк не могла збагнути, що воно коїться. Усе це вона сприймала як чергову витівку Теда і з сумом дивилася, як швидко котиться донизу господарство ферми. Вона все частіше думала про те, що поїде до своєї меншої сестри, яка давно кликала її на батьківщину. Тед не перечив, вбачаючи в цьому єдиний вихід. Одначе Генерала лякало незвичне життя в місті, і вона вирішила до останку утримувати господарство від цілковитої розрухи.

… В наполегливій копіткій праці минули літо й осінь. Настала зима.

Друзі працювали тепер у будинку. В кімнаті Теда виготовляли різні дрібні деталі. Тед допомагав Джо, винахідливість і старанність якого вражали всіх. Тут же була лабораторія.

За таких примітивних умов Джо робив чудеса.

Вечорами, коли всі збиралися разом, Генералові Гранту вдавалося підслухати уривки фраз незнайомої і чудної мови, і це ще більше дратувало стару. Вона зовсім перестала розуміти навколишнє, бо автором цієї нової витівки був завжди тихий і скромний Лорі. Такими вечорами Генерал Грант не переставала бурчати, воюючи з каструлями на кухні.

По понеділках Тед і Джо їздили до крамниці біля газолінової станції і привозили продукти на тиждень. Грошей з кожним днем ставало все менше. Мізерні запаси генеральської комори надходили до кінця. Їх могло не вистачити до весни.

Часом друзі підраховували ресурси і обговорювали грошове питання. Тоді Тед ходив понурий, поки робота знов не заполонювала його всього.

Інколи Тед виймав із шафи пляшку і точно відмірював порцію віскі для Лорі. Порція увесь час зменшувалась. У цьому Тед був невблаганний.

Під час поїздок у крамницю Тед інколи зустрічав Бетсі — там або коло хвіртки її будинку. Тоді він зупинявся, щоб сказати їй кілька слів, завжди жартівливих, аби приховати тривогу. Вона відчувала, що він уникає часто зустрічатися з нею і не могла знайти цьому причини. Самітне життя Теда і те, що на сусідніх фермах немає гідних суперниць, збивало її з пантелику.

Про це, мабуть, знав би її брат Рікі. Певне, він нічого б їй не сказав, — капосний хлопчисько, не дуже-то він балакучий, — але такі справи були б йому, звичайно, не до душі, і він не став би більше ходити на ферму Теда, куди останнім часом почав учащати… Хай ходить, коли йому подобається. Хоч від нього нічого не доб'єшся, все ж таки це ниточка, котра зв'язує її з Тедом і його дивакуватими друзями.

Наближалась весна, а з нею — нові турботи.

Першу неприємність приніс блакитний папірець.

Папірець нагадував, що термін сплати процентів давно минув. Гроші кінчались, але що б там не сталося, треба було закінчити все до початку осені.

Дуже багато часу забирала морочлива робота з величезним казаном. За вказівками Теда казан розрізували на химерні куски, котрі потім треба було обробляти настільки складно, що навіть Джо, який не поступався вигадливістю перед Тедом, вважав, що це, мабуть, зайве.

Друзі сиділи в невеличкій їдальні, закінчивши свою невеселу вечерю.

— Через два тижні сюди з'явиться агент, який буде стромляти свого носа всюди, — сказав Тед, черкаючи пальцем по цератовій скатерці. — Чи встигнемо ми все закінчити, чи ні, головне завдання зараз — маскування. Я поїду просити, щоб відстрочили, але вони все одно можуть несподівано наскочити. Нам уже нічого робити в пороховому погребі, його треба засипати сміттям і гноєм. Майстерня в коморі навряд чи збудить підозру, але частини апарата треба сховати, і я думаю, як це зробити: прикидати соломою їх навряд чи вдасться, вони надто невкладисті, та крім того, це вже надто примітивний спосіб ховати цінності.

— Треба побудувати простінок у коморі, — сказав Джо. — Ці йолопи не здогадаються, що комора має п'ятдесят футів знадвору і лише сорок всередині.

— Тим більше, коли приміщення забите всяким мотлохом, — додав Тед. — Стіну ставити завтра. Оштукатурити, забруднити, завести на ній павуків. Павуки й кажани — це твоя галузь, Лорі.

— Павуків не буду… — спробував жалібно відмовиться колишній пророк.

— Гаразд, ми доручимо це Рікі, — сказав Тед.

— Можна ще розклеїти об'яви в селищі, — процідив Джо.