Алексей Бобровников - Повість про нещасних марсіян

Джо якось дивно подивився на Теда.

— До речі, це в мене є… майже. Точно я не можу сформулювати. Я натрапив на це, коли працював на заводі, але тоді стали подейкувати про нову війну, і я замкнув свою скриньку на ключ. Я вирішив ніколи їм цього не давати… Потім мене викинули… — Джо вилаявся, а Тед подумав про те, як багато у них спільного навіть у думках. — Після цього я вирішив розбагатіти мирним шляхом і кілька років витратив, добираючи ліки для волосся… Чорт… але добився того, що зовсім його позбувся. Як бачиш, це не могло стати добрим бізнесом.

— Ви ще зможете домогтися свого, — журно сказав Лорі. — У вас є дещо під замком. А кому потрібний за нашого часу філолог?

Тед дивився у вікно. Здавалося, він мало розумів, про що тут говорять.

— Ніхто з вас не розмовляє уві сні? — несподівано запитав він. Обличчя його проясніло, і тепер це був колишній веселий натхненний Тед. Він підвівся і, спершись на стіл, дивився на здивованих друзів. — Ви пам'ятаєте того дивака з книжки, який хотів побудувати собі башту з слонової кості, щоб сховатися від земних злигоднів? Наша башта може бути вища. — Тед показав у вікно на всіяне зорями небо.

— Дрібних неприємностей не уникнути, і вам все-таки доведеться сходити до дантиста, — сказав він, устаючи, і додав урочистіше: — Перше засідання міжпланетної асоціації вважаю закритим. Джо і я виїжджаємо сьогодні. Він бездомок, волоцюга, і зникнення його ніхто не помітить. А ти, Лорі, повинен вкоротити собі віку.

— Що?!

— Заподіяти собі смерть. Утопитись, наприклад, лишивши записку на березі. Тоді ніхто не буде тебе шукати.

Лорі тоскно подивився на свою порожню банку, потім на повну чашку Джо, в якій віскі лишалось непочате. Тед зрозумів його погляд і поділив рідину порівну.

— Вип'ємо за успіх, і ти теж, Джо. Задля такого випадку можна. Тут небагато.

За вікном світало. Десь заспівав півень. Це було так несподівано, що друзі підійшли до вікна.

Сріблились дахи. У ще темному колодязі двору якийсь дідусь розгрібав залізним гаком сміття. Грузовик повертав, щоб виїхати з брами. Зверху було видно, як у його кузові перекочувався порожній бідон.

Тінь від довгої комори, критої ребристим шифером, лягала до середини порослого травою подвір'я. Уздовж свіжовибіленого вапном паркану ріс густий чагарник, а за ним крізь гілля старого в'яза виднілись ранкова гладінь озера і маленька жовта пляма покинутого тартака на протилежному лісистому березі. Поруччя веранди були нагріті сонцем, на них подекуди золотими іскрами виблискували краплини смоли. Вітер ворушив сторінки блокнота в руках Теда. Джо, заглядаючи через плече, читав підкреслені нігтем місця.

— Ось що треба зробити в першу чергу. — Тед показав на списаний аркуш паперу. — Завтра ми перекриємо яму колодами. І нагорнемо на них землі. Вийде добрячий бліндаж у самому кінці ділянки, за чотириста ярдів від будинку. І за горбом його не буде видно.

— Коли я підірвусь, сто чортів вам між ребра, ви зостанетесь цілком здоровими, — пробурчав Джо.

— Господи! Та що ж це таке? — вигукнула Генерал Грант, що опинилася поблизу, з брязкотом ставлячи на землю відро.

Невідомо, що сказав би на це Тед, якби на веранді не з'явився Лорі в брудному комбінезоні.

Генерал Грант сплюнула і вже рушила було йти, але раптом вражено зупинила свій погляд на чашці в його забруднених землею руках. Тонкий фарфор світився в променях ранкового сонця. Мовчки Генерал вихопила чашку і велично пішла геть.

Ця чашка була від сервізу, привезеного предками Теда, першими переселенцями. Тед не пам'ятав, щоб з неї коли-небудь пили.

— Я добряче попрацював сьогодні, — немов виправдовуючись, пробелькотів Лорі.

— Праця облагороджує таких типів, — сказав Джо.

— Коли б ви мені допомогли, яма була б готова вже сьогодні.

У дверях знову з'явилася Генерал і з грюком поставила на стіл велику емальовану чашку.

— Я добре попрацював сьогодні, — знову почав Лорі і, почекавши, поки стара піде, налив у чашку молока. — Наша проклята яма майже готова.

— Виявляється, ти здатний не тільки на те, щоб пророкувати майбутнє! Але зараз помовч і слухай. На перших порах Джо буде зайнятий лише вибухівкою. В коморі ми поставимо горно та інше устаткування. Через те, що вона служить за гараж, це не викличе підозри. Майстерня точної апаратури буде в хаті. Потім я поїду до міста і заставлю ферму. На ці гроші привезу прилади й матеріали — все необхідне для роботи.