Олесь Бердник - Розбиваю громи

Я розглядів Чорне море, ниточку Дніпра. Згадав тебе, Матусю. І збагнув, що це ж твої руки підняли мене на таку височінь! Твої і батькові. Руки простих, не відомих нікому людей. Якби не ти — я б не став тим, ким є нині. Якби не праця і вміння тисяч і тисяч скромних трударів — ноги космонавтів не ступали б на поверхню далеких світів.

Ми повернулися на Землю. Планета вшанувала нас. На трибуні перед людьми була й ти, Мамо. Присоромлена, приголомшена, зніяковіла. Ти все ховалася за мою спину, шепотіла:

— Ну хай ти герой… А я, мене за віщо?

Було і є за віщо, Мати!

Адже недарма називаємо Природу — Матір’ю?!

І Вітчизні, землі рідній, належить це чарівне ім’я — Мати.

Бо немає в світі, у всій неосяжності любішого, чистішого, героїчнішого поняття, як Мати.

Мудреці Сходу говорять: «Коли навіть найвищого Учителя людства народжує Мати, як же не схилятися перед тобою, Мати?»

Скрізь і всюди — твоя рука.

Ти породила мене, навчила, виплекала, захистила в біді. Ти — це я, я — це ти! І летить у далекі світи воля твоя, втілена в мене, любов твоя і мудрість, прийнята в серце моє!

Хай гімном небесним пролунає слава твоя.

Дивовижне явище — Мати. Таємнича суть — Мати.

Любов твоя — єдине божество, що є на Землі і в безмірі світів — зримих та незримих. Тобі — володарко нашого народження й змужніння, дитинства й здійснення прагнень — тобі складаємо подяку за дарунок життя, за муки святі, що ти переносиш в ім’я дітей своїх, за жертву несказанну, яка лягає основою буття.

Тебе, володарко світу, підносимо, як стяг любові, понад усіма межами умовностей і традицій. Тобою — Мати — об’єднуємось понад розділеннями рас, націй та світоглядів. Ти — в міріадах форм. Ти — єдина.

Бачу тебе всюди — в ніжному сяйві очей дівочих, у ласкавому шепотінні беріз, у цноті гірських прохолодних снігів, у таємничому мерехтінні зоряного неба, в дивному ароматі квітів…

А найпаче бачу тебе в людських матерях. Струджену, мовчазну, терплячу, непомітну, вічнодіючу.

Судять тебе по твоєму убранні, по словах твоїх, по мові та руках. Але хіба то ти? Хіба ти така, як здається байдужому або неуважному погляду? О ні, ти не така!

Як зернятко невеличке, непомітне породжує велетня-дерево, як жменя жита засіває лан, як атом несе космічну лавину енергії, так і ти — Мати, закривши обличчя та суть свою, даєш синам силу і міць проходити тяжкі шляхи життя і відкривати двері великої Таємниці.

Такою я бачу тебе.

Такий образ — вірно і з любов’ю — понесу до далеких світів…

ЗМІСТ

РОЗБИВАЮ ГРОМИ.Повість

Пролог. Дзвін серед пітьми

Частина перша. Перший грім

Частина друга. Злодії душ

Частина третя. Зірниця

Епілог. Розбиваю громи!

МАТИ.Повість-монолог

Для середнього шкільного віку

Бердник Олесь Павлович. РАЗБИВАЮ ГРОМЬІ.

Повести (На украинском языке)

Редактор В. І. Кава. Художній редактор Є. О. Звездов. Технічний редактор В. С. Крюков. Коректори: Н. Фесечко, В. Ніколенко. Здано на виробництво 3.II.1967 р. Підписано до друку. 21.III.1967 р. Формат 84×108 1/32. Фіз. друк. арк. 5. Умовн. друк. арк. 8,4. Обл. — вид. арк. 8,31. БФ 00313. Зам. № 185. Тираж 30 000. Ціна 34 коп. Папір друк. № 2. Видавництво «Веселка». Київ, Кірова, 34. Друкоофсетна фабрика «Атлас» Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР. Львів, Зелена, 20