Станіслав Лем - Полювання на Сетавра

— Але звідки це руйнування? — запитав той самий голос, що й хвилину тому.

— Як уже казано, цей автомат призначений для гірничих робіт, — відповів доктор Мак Корк. — Його завдання — пробивати штольні, штреки, свердлити скелі, дрібнити надтверді мінерали, одне слово, порушувати матеріальну єдність, ясна річ, не скрізь і не всього, але в результаті травми це завдання могло набрати узагальненого характеру. Можливо, моя гіпотеза не відповідає дійсності, але ця сторона справи, чисто теоретична, матиме для нас значення пізніше, коли його вже буде розчавлено. А зараз поговорімо про найважливіше — на що здатний Сетавр. Він може пересуватися з швидкістю до 50 кілометрів на годину незалежно від характеру місцевості. Він не має ніяких точок змащування, — усі суглоби й інші тертьові поверхні працюють на тефлоні. Він має магнітні підвіски, його панцир не проб’є ні пістолетна, ні гвинтівкова куля. Таких дослідів ніхто не проводив, та я гадаю, що тільки протитанкова гармата… Але ж у нас їх нема, правда?

Аханьян заперечно хитнув головою. Він тримав список, що повернувся до нього, і робив проти прізвищ якісь позначки.

— Без сумніву, добра порція вибухівки розірве його, — вів далі Мак Корк так спокійно, наче розмовляв про найзвичайнісінькі речі. — Але спочатку треба цю вибухівку до нього наблизити, а я боюся, що це буде нелегка справа.

— Де ж у нього цей самий лазер? — запитали з аудиторії. — У голові?

— У нього не голова, а виступ, опуклість межи плеч. Ця особливість мала зробити його менш уразливим при обвалах. Зріст Сетавра — 220 сантиметрів, отже, промінь бере свій початок метрах у двох від землі; отвір лазера зачинено вічком; при нерухомому тулубі промінь уражає все під кутом тридцять градусів, але цей кут може бути збільшений шляхом обертання корпусу. Максимальна потужність лазера — 45 000 кіловат; кожний фахівець знає, що це дуже велике число; не дивно, що робот легко пробиває сталеву плиту завтовшки у кілька сантиметрів.

— На якій відстані?

— Це фіолетовий лазер, а значить, кут розходження світлового пучка дуже малий… через те радіус дії практично обмежений полем зору; лінія обрію проходить тут на рівнині у двох кілометрах, отож такий і буде мінімальний радіус дії.

— Ми одержимо спеціальні гірничі лазери, в шість разів потужніші, — зауважив Аханьян.

— Це якраз те саме, що американці звуть «надубивством», — з усмішкою відповів Мак Корк. — Перевага в потужності не дасть жодної переваги в двобої з лазером Сетавра…

Хтось запитав, чи не вдасться знищити автомат з борту якогось космічного корабля. Мак Корк заявив, що він у цьому питанні некомпетентний, а інженер-командор, глянувши на список присутніх, сказав:

— Тут є навігатор І класу Піркс… чи не висловите ви свою думку з цього приводу?

Піркс підвівся.

— Теоретично корабель середнього тоннажу — маса спокою мого «К’ювера» становить 16 000 тонн — міг би, очевидно, знищити такого Сетавра, якби спіймав його в свій слід. Температура випускних газів перевищує 6 000 градусів на відстані 900 метрів. Цього, мабуть, було б досить?

Мак Корк кивнув.

— Але це марна розмова, — казав далі Піркс. — Корабель потрібно націлити дуже точно, а такий маленький об’єкт, як Сетавр, що не більший за людину, завжди встигне відійти вбік, якщо тільки не буде позбавлений можливості пересуватися. Про переслідування не може бути й мови, оскільки бокова швидкість корабля, що маневрує біля поверхні планети в полі її тяжіння, дуже мала. Можна було б, безперечно, скористатися малими кораблями Місячної флотилії, але їх вихлоп тут слабкий, температура газів не надто висока, отож вони могли б дати ефект лише як бомбардувальники… але для точного кидання бомб потрібні спеціальні прилади, приціли, що їх у Місяця нема. Ні, я не бачу такої можливості. Без сумніву, ми можемо, навіть мусимо використати малі машини, але тільки з метою розвідки, для локалізації цього автомата.

Піркс хотів сісти, та раптом йому на думку спала нова ідея.

— Ось що, — сказав він, — «Ольстра стрибучі»! Ці можна було б застосувати. Я хочу сказати, що застосувати їх можуть люди, які вміють ними користуватися.

— Це маленькі індивідуальні ракетки, що прикріплюються до спини? — спитав Мак Корк.

— Так. За допомогою їх можна робити великі стрибки чи навіть ширяти нерухомо; різні моделі й типи дають від однієї до кількох хвилин польоту і від 50 до 400 метрів висоти.

Аханьян підвівся.

— Це вже цікаво. Хто з присутніх практикувався в користуванні цими апаратами?