Эрнест Клайн - Першому гравцеві приготуватися

— Постараюсь, — сказав я.

Тоді став чекати на благословення Арт3 міди.

— Удачі, Парзівалю, — сказала вона після довгої паузи. — Ейч має рацію, знаєш. У тебе не буде другого шансу. І в жодного з мисливців теж. — Вона ніби стримувала сльози. Потім зробила глибокий вдих і сказала, — Не облажайся.

— Гаразд, — сказав я. — Взагалі ніякого тиску, правда?

Я знову подивився на недосяжні ворота в повітрі наді мною. Потім опустив погляд і почав сканувати територію, відчайдушно намагаючись придумати, як туди дістатись. Щось привернуло мою увагу — поблизу протилежного кінця кратера миготіло кілька пікселів. Я побіг туди.

— Е-е, не хочу бути надокучливим пасажиром, — сказав Ейч. — Але куди, чорт забирай, ти йдеш?

— Всі речі мого аватара знищив Катакліст. Тому зараз у мене немає нічого, щоб піднятися до воріт.

— Ти, напевно, жартуєш! — зітхнув Ейч. — «Шістки» вже в дорозі!

Я підходив до об’єкту на відстані, і він поступово ставав чіткішим. Це була Бета-капсула, яка висіла за кілька сантиметрів над землею, обертаючись за годинниковою стрілкою. Катакліст спопелив у секторі все, що можна було, але артефакти були незнищенними. Як і ворота.

— Бета-капсула! — закричав Шото. — Її, мабуть, відкинуло силою вибуху. Ти можеш використати її, щоб стати Ультраменом і підлетіти до воріт!

Я кивнув, підняв капсулу над головою, і натиснув кнопку збоку для активації. Але нічого не сталося.

— Чорт! — пробурмотів я, зрозумівши причину. — Нічого не вийде. Її можна використовувати тільки раз на день. — Я поклав Бета-капсулу в інвентар і продовжив сканувати землю навколо. — Тут повинні бути розкидані й інші артефакти, — сказав я.

Тоді почав бігати по периметру фундаменту замку, продовжуючи шукати.

— Хтось з вас мав при собі артефакти? Такі, що допоможуть мені літати? Або телепортуватися?

— Ні, — відповів Шото. — У мене не було артефактів.

— Мій меч Ба’Гір був артефактом, — сказав Ейч. — Але він не допоможе дістатися до воріт.

— Мої конверси допоможуть, — сказала Арт3 міда.

— Твої «конверси»? — повторив я.

— Моє взуття. Чорні «Чак Тейлор олл старз». Вони дарують власнику швидкість і змогу літати.

— Дуже добре! Чудово! — сказав я. — Тепер просто потрібно їх знайти.

Я продовжив бігти вперед, скануючи землю. Через хвилину знайшов меч Ейча і додав у інвентар, але знадобилось ще п’ять хвилин, щоб знайти чарівні кеди Арт3 міди недалеко від південного краю кратера. Я надів їх і вони ідеально трансформувались під мій розмір.

— Я обов’язково поверну їх тобі, Арті, — сказав я, коли закінчив зі шнурками. — Обіцяю.

— Постарайся, — сказала вона. — Вони мої улюблені.

Я розбігся, підстрибнув і злетів у повітря. Зробив петлю, розвернувся і націлився прямо у ворота. Але останньої миті нахилився вправо і відлетів назад. Я завис навпроти відчинених воріт. Кришталевий дверний прохід висів у повітрі прямо переді мною, всього за декілька метрів. Це нагадало мені про висячі двері у початковій сцені «Сутінкової зони».

— Чого ти чекаєш? — крикнув Ейч. — «Шістки» можуть з’явитися будь-якої хвилини!

— Знаю, — відповів я. — Але я повинен дещо сказати вам, перш ніж піду.

— Ну? — сказала Арт3 міда. — Кажи вже! Годинник цокає, дурню!

— Добре, добре! Я просто хотів сказати, що знаю, як ви троє почуваєтесь прямо зараз. Все обернулося несправедливо. Ми мали зайти у ворота разом. Тому, перш ніж я піду, я хочу, щоб ви дещо знали. Якщо я знайду «яйце», то розділю приз порівну між нами чотирма.

Приголомшена тиша.

— Алло? — сказав я через кілька секунд. — Ви мене чуєте?

— Ти з розуму зійшов? — запитав Ейч. — Навіщо тобі це робити, Зі?

— Тому що так буде правильно, — сказав я. — Тому що я б ніколи не зайшов так далеко сам. Тому що кожен з нас заслуговує побачити, що всередині тих воріт і як закінчується гра. І тому що мені потрібна ваша допомога.

— Можеш повторити останнє, будь ласка? — попросила Арт3 міда.

— Мені потрібна ваша допомога, — сказав я. — Ви маєте рацію. Це мій єдиний шанс пройти Треті ворота. Для нас не буде другого шансу. «Шістки» скоро прибудуть і одразу зайдуть. Тому я повинен пройти їх раніше за них, з першої спроби. Шанси зростуть, якщо ви троє підстрахуєте мене. То… що скажете?

— Розраховуй на мене, Зі, — сказав Ейч. — Я і так збирався тобі допомагати.

— На мене теж, — сказав Шото. — Мені нічого втрачати.

— Дозвольте мені уточнити, — сказала Арт3 міда. — Ми допоможемо тобі пройти ворота, а ти, натомість, розділиш з нами приз?