Эрнест Клайн - Першому гравцеві приготуватися

Коли я прийшов у клас всесвітньої історії, кілька студентів вже сиділи за партами. Їхні аватари сиділи нерухомо, із заплющеними очима. Це сигналізувало, що вони були «зайняті», тобто в даний час відповідали на телефонні дзвінки, переглядали веб-сторінки або сиділи в чаті. Спроба поговорити із зайнятим аватаром була в ОАЗі ознакою поганого етикету. Як правило, вас просто ігнорували, і ви отримували автоматичне повідомлення забиратись геть.

Я сів за парту і натиснув на значок «зайнятий» у кутику дисплея. Очі мого аватара заплющились, але я все ще міг бачити все навколо. Я натис на ще одну іконку, і з’явилося велике двомірне вікно веб-браузера, підвішене в просторі безпосередньо переді мною. Такі вікна, як це, були видимі тільки для мого аватара, так що ніхто не міг читати через моє плече (хіба що я би вирішив це дозволити).

Як домашню сторінку я встановив Інкубатор — один з найпопулярніших форумів для мисливців. Інтерфейс сайту був розроблений так, щоб виглядати і працювати як стара електронна дошка оголошень часів до Інтернету, не забули й про хрипіння модему 300-бод під час входу в систему. Досить круто. Я провів кілька хвилин, переглядаючи останні теми, звертаючи особливу увагу на останні новини та плітки про мисливців. Я рідко коли щось писав на форумі, хоч і перевіряв його кожен день. Цього ранку я не побачив нічого цікавого. Звичайні словесні війни між кланами мисливців. Постійні суперечки про «правильну» інтерпретацію якогось загадкового уривку з «Альманаху Анорака». Вихваляння аватарів високого рівня новими магічними предметами або артефактами, які вони отримали. Це лайно триває вже декілька років. За відсутності будь-якого реального прогресу субкультура мисливців грузнула в браваді, нісенітницях і безглуздих внутрішніх суперечках. Насправді це було сумно.

Мої улюблені теми стосувались цькування «шісток». Зневажливим нікнеймом «шістки» мисливці нагородили співробітників «Innovative Online Industries». «ІОІ» (вимовляється ай-о-ай) — це глобальний комунікаційний конгломерат і найбільший у світі постачальник Інтернет-послуг. Велика частина бізнесу «ІОІ» зосереджувалась навколо надання доступу до ОАЗи і продажу товарів та послуг всередині неї. З цієї причини, «ІОІ» кілька разів прагла поглинути «Gregarious Simulation Systems», але ці спроби не увінчалися успіхом. Зараз вона намагалася отримати контроль над «GSS», шукаючи «лазівку» в заповіті Галлідея.

«ІОІ» навіть створила новий відділ всередині компанії, який назвали «відділ оології». (Перше визначення «оології» — наука про вивчення пташиних яєць, але в останні роки вона отримала ще одне значення: «наука» про пошуки «великоднього яйця» Галлідея). Відділ оології «ІОІ» мав лише одну мету: перемогти в змаганні Галлідея і отримати контроль над його статками, компанією та самою ОАЗою.

Як і більшість мисливців, мене лякала сама думка про те, що «ІОІ» може отримати контроль над ОАЗою. Піар-відділ компанії ясно доніс її наміри. В «ІОІ» вірили, що Галлідей не монетизував своє творіння належним чином, і хотіли це виправити. Вони хотіли почати стягувати абонентську плату за доступ до симуляції. Розмістити рекламу на всіх видимих поверхнях. Анонімність та свобода слова відійшли б у минуле. Момент, коли «ІОІ» перейме ОАЗу, стане кінцем ОАЗи як віртуальної утопії, у якій я виріс. Він стане корпоративною антиутопією, дорогим парком розваг для багатої еліти.

«ІОІ» вимагала від своїх мисливців, яких називали «оологами», використовувати як імена аватарів номери працівників. Ці номери складались із шести цифр і починалися з цифри «6», тому всі почали називати їх «шістками». Сьогодні більшість мисливців називає їх «шестірками». (Тому що вони відстій).

Щоб стати «шісткою», потрібно було підписати контракт, який серед іншого передбачав: якщо ви знайдете «великоднє яйце» Галлідея, винагорода стане винятковою власністю роботодавця. У свою чергу, «ІОІ» давала вам зарплату двічі на місяць, харчування, житло, медичне страхування та план виходу на пенсію. Компанія також забезпечувала вашого аватара першокласною бронею, транспортними засобами, зброєю та покривала всі витрати на телепортацію. Стати «шісткою» було майже як вступити до армії.

Помітити «шістку» було не важко, тому що всі виглядали однаково. Всі вони повинні були використовувати той же масивний чоловічий аватар (незалежно від справжньої статі оператора), з коротко підстриженим темним волоссям і рисами обличчя, які система пропонувала за замовчуванням. І всі вони носили однакову темно-синю уніформу. Розрізнити цих корпоративних трутнів можна було лише перевіривши шестизначний номер співробітника, який був вибитий справа на грудині, зразу під корпоративним логотипом «ІОІ».