Олег Авраменко: Первісна. Дорога на Тір Мінеган

— І що далі? — запитав Фейлан. — Напишемо листа: „Або ми вб’ємо твого таточка, або дозволь демонам забрати тебе в Ан Нувін“? Дурниці! Можливо, яка-небудь дівчина простого роду й повелася б на цей шантаж, офірувала б собою задля порятунку коханого батька, але принцеса так ніколи не вчинить. Зовсім не тому, що принцеси не люблять своїх батьків, просто їх змалку виховують ставити суспільні інтереси над особистими. Для Ейрін вер Ґледіс це буде не просто вибір між її життям та батьковим, вона зважатиме й на те, до яких наслідків може призвести поглинення Ан Нувіном Первісної Іскри. Ці наслідки вона визнає однозначно неґативними, бо напевно ототожнює добро для людства зі всесвітнім пануванням відьом. Тому її рішення спроґнозувати неважко.

Кіннан пильно подивився на нього:

— То ти вже розглядав такий варіант?

У відповідь Фейлан силувано посміхнувся:

— Я ж тут не лише трусився від страху. Часу на роздуми було вдосталь, і я частенько міркував над тим, як ушанувати Ярлахову пам’ять, довівши до кінця його останню справу. Король Келлах видається очевидним найвразливішим місцем Ейрін вер Ґледіс; а проте, як ти щойно сам сказав, відьми не охороняють його. Хоч, гадаю, їхні найстарші були на це згодні — аякже, такий розкішний привід, не порушуючи формально бойкоту, оголошеного Південним Королівствам, фактично окупувати одне з них, нехай і найменше. Мабуть, від цього відмовилася сама Ейрін, бо розуміла, що присутність відьом у Леннірі не ґарантує батькової безпеки, лише приверне до нього нашу увагу.

— А якісь інші плани ти розробляв?

— Не скажу, що розробляв, але іноді обдумував. І в кожному знаходив слабини, що зводили все нанівець. Проте досі я не враховував присутності у ворожому таборі нашої людини — а це геть усе міняє. Тепер буде легше.

— Авжеж, — погодився Кіннан, — набагато легше. Якби ж ми від самого початку знали про неї…

Він не договорив, але Фейлан і так усе зрозумів. Ан Нувін став жертвою власної жадібності, хотів здобути собі Первісну і водночас зберегти свого аґента серед відьом. Якби Ейрін вер Ґледіс приїхала на Тір Мінеган з непробудженою Іскрою, все було б дуже просто, навіть елементарно. На жаль, цей шанс втрачено безповоротно…

— Що ж, доведеться розпочинати все спочатку, — сказав Фейлан уголос. — Але нічого, впораємося. Врешті-решт Темний Володар таки здобуде Первісну Іскру і стане ще могутнішим.

Серпень 2010 — листопад 2011 рр.

Тут буде доречно зазначити, що вживані в тексті титули „лорд“ та „леді“ є найближчими за змістом відповідниками шінанських argwyd і yddes . На Абраді таке звернення застосовується до всіх осіб знатного походження — від простих шляхтичів до принців. Як правило, ці титули вживаються лише разом з іменами; у решті випадків кажуть „пан“, „пані“ або „панна“. Незнатних, але шанованих чоловіків називають або „господар“, або „майстер“; різниця між ними доволі невизначена, хоча перше слово використовують переважно для того, щоб наголосити на заможності людини, а друге — на її фаховості та освіченості. Що ж до незнатних жінок, то молодих і незаміжніх, що перебувають під опікою батьків або інших родичів, називають просто дівицями; а в іншому разі — „господиня“ або „шановна“. На адресу чаклунок зазвичай кажуть „пані“ або „панна“, незалежно від їхнього станового походження; зате чоловіків-чаклунів, як правило, називають „майстер“.

Звичайний абрадський рік триває 368 днів, високосний — 369. Рік поділяється на дев’ять місяців: хверод (зима), аврон і белтен (весна), мегев , ґорфеннав і линас (літо), монфовір і гедрев (осінь), раґвир (знову зима). Всі місяці, крім ґорфеннава, завжди мають 41 день; ґорфеннав — 40, у високосні роки — 41.

В абрадських університетах маґістр є не науковим ступенем, а найвищим ученим званням. Зокрема, в Кованхарському Університеті це звання мають керівники кафедр та ректор. Маґістри носять фіолетові мантії, професори — темно-сині, асистенти — темно-зелені. Стиль вбрання для студентів та аспірантів визначається Університетським Реґламентом як „скромний і пристойний“; лише на урочисті заходи вони мусять надягати темно-червоні мантії.

Абрадський тиждень має вісім днів — линнар, маїр, кедин, мехер, дордин, ґвинер, сатарн, довнах . Тиждень починається з линнара й закінчується довнахом. Характерною особливістю абрадського поділу на тижні, є їхня фіксованість щодо днів календаря: рік завжди розпочинається з довнаха, а завершується сатарном. У високосні роки, коли ґорфеннав має 41 день, як і решта місяців, цей зайвий день додається до поточного тижня під назвою навдид , тому не зсуває тижні відносно календаря.