Олег Авраменко - Первісна. У вирі пророцтв

Ейрін та Ґвен допомогли Фіннелі роздягтися, вона самостійно нап’яла на себе нічну сорочку, забралася під ковдру і тут-таки солодко заснула. Ґвен схилилася над нею і дбайливо прибрала з її обличчя пасмо золотавого волосся.

— Вона таке янголятко… А знаєш, я хочу, щоб Бренан одружився з нею.

Ейрін здивовано глянула на подругу. Всі ці два тижні після свого повернення Ґвен старанно уникала розмов про Бренана, а коли хтось при ній називав його ім’я, вона вдавала, ніби не розчула, і негайно змінювала тему. Ейрін була готова до цього ще з її листів, написаних по дорозі до Тір Мінегану, тому поводилась у її присутності так, ніби ніякого Бренана на світі не існує. Часом це було нелегко — надто ж коли вони згадували свою спільну подорож із Тилахмора до Тахріна або ж говорили про Шайну, Шаннон та інших сестер, що зараз перебували в Катерласі.

— Ґвен, — обережно мовила Ейрін, — це означає, що тепер…

— Так, тепер уже можна. Настав новий рік, залишмо все в минулому… Правду кажучи, я вела себе, як дитина. Насправді це ж він постраждав, а не я. — Вона гірко зітхнула. — Іноді я плачу на самоті. Плачу від того, що зараз щаслива, а він…

Ейрін обняла її.

— Ходімо. Нехай Фіннела спокійно спить.

Вимкнувши в спальні світло, вони пройшли до вітальні. Ейрін відчинила дверцята холодильної шафи і взяла собі морозива.

— А я не буду, — сказала Ґвен. — За ніч наїлася.

Вона зупинилася перед вікном, за яким уже не спалахувало жодного феєрверку. Була третя по півночі, відьми та чаклунки вдосталь порозважались і вирішили дати спокій тим, хто втомився від святкувань і пішов спати.

— Фіннела стане йому гарною дружиною, — знову заговорила Ґвен. — Він буде щасливий з нею.

— Я теж так думаю, — сказала Ейрін. — І не лише я. Шайна вважає так само. А ще Брігід — на днях вона написала мені листа, цікавилася планами дядька Ріса щодо Фіннели. Просила порадити йому не квапитись із її заміжжям.

Ґвен усміхнулася.

— Ну, коли до справи взялася сваха… Ти ж знаєш, що за останні сімдесят років Брігід улаштувала чимало вдалих шлюбів для катерлахських лордів?

— Так, чула про це. Але не розумію, яка Сестринству вигода від того, що Бренан і Фіннела поберуться. Не думаю, що для дітей та внуків відьмака багато важитиме родинний зв’язок іще з однією відьмою.

— Твоя правда. Та тут ідеться не про Сестринство, а про самого Бренана. Шлюби відьмаків зі звичайними принцесами ніколи не були щасливими. Інша річ, принцеса-чаклунка. А Фіннела — найзнатніша з усіх молодих абрадських чаклунок. До того ж вона подобається Бренанові… Гм, хоч він і вважає її вередливою та скандальною.

Ейрін кивнула:

— Думаю, вона навіть цим йому подобається. Мені взагалі важко уявити Фіннелу скромною та сумирною. Це була б зовсім інша дівчина — може, й чудова, але не така чарівна. Щоб ти знала, Бренан і Фіннела майже щодня спілкуються, пишуть одне одному довжелезні листи. Схоже, їм є про що говорити.

— Тим краще. Я дуже хочу, щоб Бренан…

Вона урвалася, бо саме цієї миті темряву за вікнами розірвав спалах світла. Яскрава, насичена енерґією біла куля стрімко помчала на південь від Тах Ерахойду, здіймаючись у височінь, і врешті вибухнула, утворивши велику сферу, зіткану з червоних, синіх та жовтих жарин. Сфера швидко розширювалася, поки не охопила добру половину неба, і лише тоді вогники позгасали.

— Не дуже вишукано, але потужно, — зауважила Ґвен. — Цікаво, хто це?

— Мабуть, Ріана, — припустила Ейрін, яка, на відміну від неї, увесь час стояла обличчям до вікон. — Куля вилетіла з лівого боку, на рівні цього поверху.

— До речі, я Ріани ще з вечора не бачила. А ти?

— Так само. Ходімо, провідаємо.

Ріана й справді була в себе. Вона не дуже зраділа їхній появі — та зовсім не тому, що не хотіла їх бачити. Просто останніми днями постійно перебувала в злому гуморі, сердилася на весь світ, а понад усе — на найстарших сестер, які й досі не віддавали їй меча.

На Ріані була та сама сукня, в якій Ейрін бачила її під час вечері, але порядно пом’ята. На обличчі виднілися сліди недавнього сну, а коротке темне волосся було трохи скуйовджене.

— Ти вже встигла поспати? — запитала Ейрін, пройшовши разом з Ґвен до Ріаниної вітальні.

— Не лише поспати, а й проспати , — похмуро відповіла вона. — О восьмій вирішила трохи полежати, подумати про свої біди — і заснула! А оце щойно прокинулася. І влаштувала невеличкий салют, привітала себе з новим роком… — Ріана сумно похитала головою. — Недарма кажуть: як зустрінеш рік, так його й проведеш. А я зустріла вві сні, без меча.