Дара Корній - Зворотний бік сутіні

Лада вела далі:

— І добре, очевидно, пам’ятаєш, що батьки Дужа безсмертні, тож при отриманні Перемінника це зіграло свою роль. Хоча я з цим навряд чи погоджуся. Не всі діти випускників вищої школи можуть бути учнями тієї самої школи. А тепер щодо того нового учня і твоєї Учительки. Це вона до цього причетна, я знаю. Де це бачено: фітькати Перемінниками направо-наліво? І тут та…

Мальва різко перебила Ладу:

— Птаха Перемінники не видає. Їх дарує Мара. До неї всі претензії.

— О, звісно! Без втручання твоєї рідної бабусі Мари не обійшлося. Вона так любить свою дорогеньку Пташку, що готова виконати будь-які її примхи. Ну що за невігластво, скажи? Мало нам одного Дужа? Та й це ще не все, дівчинко моя. Про світ неврів, думаю, тобі теж розповідали, і про те, що той світ дуже перебірливий щодо навчання в ньому безсмертних учнів перевертництва. Сам робить вибір, кого вчити, а кого ні. Суб’єктивно тобто.

Мальва згадала розповідь братів про власне навчання у світі неврів. І зрозуміла, чому Ладу так нервує цей світ. Мальва трішки зухвало посміхнулася. Лада по-своєму зрозуміла той усміх і вела далі:

— Так от, твоя Пташка і там якимсь чином відмітилася. Бо після її відвідин світу Білих Вурдалаків Учитель Мирослад раптом запрошує на навчання відразу двох учнів. І яких? Двох телепнів-нездар. А це геть несправедливо.

— Хм… Я, напевно, тупа. Бо геть нічого не розумію, пані Ладо. До чого тут Птаха? Вона Перемінники не роздає, вона у світі неврів не живе, вона ж не всесильна. — Мальву ця розмова відверто дратувала. — Давайте, розбирайтеся самі. І не вплутуйте мене у власну гру. То все така дріб’язковість!

Що від неї хоче почути Лада? Що вона теж ненавидить Птаху, бо та розлучила її з батьком та дорогою родиною? Та вона і знати не хоче такої родини. Морок, Стрибог, Навія, Мара… Тю на них. Мальва ледве стримувалася, щоб не наговорити Ладі різних бздур із колишнього свого словникового запасу.

— Дріб’язковість? І ти нічого не розумієш? — обурилася Лада. — Тобто той факт, що служка Птахи, смертне дитя зі світу Сонячної Мушлі, стало безсмертним, — то дріб’язковість. Ну, знаєш! Ти така сама, як вона — вперта й самозакохана.

Мальва отетеріла. Якби Лада їй сказала, що земля пласка й лежить на величезній черепасі, котра пливе безконечним океаном, який складається із зірок, це б її менше приголомшило.

— Остап безсмертний? — ледве вичавила із себе.

— О! То ти його також знаєш? Здається, його так звати. Не згадаю імені. Той самий слуга Птахи — тихий, неговіркий, переляканий. Бачу, ти не менше приголомшена почутим. Нарешті до тебе хоч щось дійшло!

Мальва вже не чула, що їй далі говорить Лада. Було байдуже. Остап, її Остап, також позначений Перемінником. І якщо до цього доклалася Птаха і таки переконала Мару зробити її Остапчика безсмертним, то робила це жінка лишень через те, що любить по-справжньому і Мальву, і Остапа. Такого подарунку долі годі було сподіватися. Між закоханими тепер немає жодної перепони. Мальва всміхалася сама до себе. Незважаючи на всю безглуздість ситуації, у якій зараз вона перебувала, дівчина почувалася щасливою.

— Агов, ти мене чуєш, дівчино? Що з тобою? Ти чому всміхаєшся так радісно? Що, новина тебе так приголомшила, що ти трохи збожеволіла? Не впадай у відчай. Я зроблю все від мене залежне, аби більше ти не була ученицею Птахи. Ліпше вже у школі Мора навчатися, між рідними людьми, нехай темними, але завше нормальними.

— Що? Ви хочете мене відправити до Мора? Й оце зараз переконували в ненормальності світлої Птахи? — Мальва витріщилася на Ладу.

— Ні в чому я тебе не переконувала. Лишень на правду очі відкрила. Так, серед рідних тобі буде краще. Чи ти думала, що я тебе в темницю кину? Ти підліток. Ти ростеш. А ви, у вашому юному віці, часто буваєте неадекватними. І, звісно, це геть невірно втікати від рідних. Вони ж хвилюються. Зрештою, й інші світи на вухах стоять, бо безсмертна зникла. Ти знаєш, тебе навіть оплакують у світі темних. Світлі от-от дізнаються про твоє зникнення й почне…

Лада не договорила. Вона щойно зрозуміла, на що штовхає її сірий чоловік. Ревнива дурепа. Чим вона займається?

— Що почнеться, пані Ладо? Агов! — Мальва ошелешено дивилася на безсмертну. Та справді трохи лякала її своїм божевіллям.

— Почнеться війна між світлими та темними. — Лада говорила повільно й ледве чутно. Вона передумала віддавати Мальву сірим. — Війна, якої давно не було і до якої нас уперто штовхають.

Тоді перевела очі на Мальву й та злякалася переміни, яка відбулася у жінці.