Дара Корній - Зворотний бік світів

Більшість була на боці Радегаста. Стрибог це відчував. Він підняв голову. Заплющив очі, плеснув тричі в долоні і просичав зловісно, проте всі добре розчули:

— Маєш знак…

І раптом підлога Храму задвигтіла, на стінах зазміїлися тріщини… Темні перелякано перезиралися. Стрибог задоволено посміхався. Проклятий виконав наказ і саме вчасно.

— Ось вам і знак! Від самого Чорнобога. Ви маєте терміново вийти на площу, — спокійно та впевнено озвався Стрибог. Тоді розвернуся та пішов до виходу. Стіни Храму продовжували тріщати, вкриваючись павутинням дрібних тріщин.

Стрибог тримався впевнено та велично. Площа перед Храмом була вщент заповнена стривоженими темними безсмертними та переляканими проклятими. Сварга смерті на шиї Стрибога живила азарт непереможності та всемогутності. Він торкнувся рукою ладанки, подарованої сірим братом. Радісні щасливі голоси майже співали у його голові. Стрибог торжествував. Він всемогутній. Йому все до снаги. Він усе зможе. Він здолає всі перепони: поверне собі доньку, знищить жінку, яка зневажила та розтоптала його кохання, збудує новий Храм. І той Храм буде називатися Храмом Правди. І головними у ньому будуть він, Стрибог, і правда. Допомагатимуть йому правити його єдина донька Мальва і ще ті, хто складе тест на правду. А всі стражденні, хто шукатиме правди, якого б кольору вона не була, тут її віднайдуть. Після сутички з Птахою та Перуном у світі неврів він на кілька місяців зробив для себе перерву. Замкнувся в одному із закинутих світів. Стрибог мав усе обдумати, відновитися, намітити план майбутніх дій. І план у нього є. І він готовий діяти.

Його батько не гідний керувати Темним світом, бо не зміг уберегти навіть маленької дівчинки, а що говорити про рівновагу у світах, даровану Сварогом? Батька потрібно усунути. Убити? Стрибог готовий і до цього, якщо слова не допоможуть і Морок добровільно не віддасть владу.

Стрибог легко увійшов до Темного світу. Йому допомогла Навія. Темна дурепа, яка по вуха закохана в батька. Такими легко маніпулювати. Вона щось там завинила сірим і чемно виконувала накази сірого брата. То вона відчинила браму. Еліксир, виготовлений Навією за рецептом Ягілки, зробив свою справу: знищив старі чари, які берегли темні ворота від зазіхань непроханих та заборонених гостей.

І зараз величний Стрибог стояв біля статуї Чорнобога, набагато величніший та загрозливіший, аніж пам’ятник. Сварга смерті робила його моторшним, жахливим…

Темні похапцем виходили з Храму, підлога продовжувала дрібно тремтіти. Тріщини на стінах першого поверху стрімко поповзли вгору.

Темні сполохано дивилися на Храм. Щось жахливе і непоправне з усіма ними зараз відбувалося. Багато хто здогадувався, що це справа рук Стрибога, як і розумів інше: вони наразі нічим зарадити не можуть. Схоже, що Стрибог таки геть здурів і досить вправно смикає за невидимі мотузочки.

— Що відбувається? — підбіг до Стрибога стривожений Припекало. — Що з нашим Храмом? Де Повелитель? Він пішов тебе шукати. Морок хоч живий?

Стрибог мовчав і тільки єхидно посміхався. Припекала налякала ця посмішка, і він мовчки відступив. Він бачив, що далеко не всі послухалися наказу Стрибога та вперто залишалися в Храмі. І тоді Припекало надривно заверещав:

— Усі-усі, виходьте з Храму! Негайно! Сам Чорнобог вас до цього закликає. Щойно ви вийдете з Храму, як він припинить руйнуватися.

Ці слова подіяли миттєво. Усі сипонули на вулицю. Перелякані та трохи розгублені, темні недовірливо дивилися на Стрибога.

А Стрибог, упевнений у собі, грізний та страшний, стояв біля фігури Чорнобога і говорив:

— Любі мої темні! День очищення настав. Великий день, коли ми з вами почнемо будувати наш світ від початку. Світ, який буде побудовано чесно, не на крові невинних створінь, яких ми знищили, заселяючи землі колись квітучого світу Русалій.

Зробив зумисно паузу, окинув уважним оком натовп темних. У більшості поглядів він читав нерозуміння. Безсмертні почали перешіптуватися…

Стрибог не зважав. Відчував спиною, як тріщини в Храмі Чорнобога глибшали. Вони піднімалися й опускалися, і вже ніяка сила не могла врятувати Храм від прокляття Нави.

— Одні вважають мене пустобрехом. Другі затято ненавидять, хоч і бояться. Треті вважають вівцею, яка заблукала, і ось-ось з’явиться господар, який дасть усьому раду. Господар не з’явиться. Бо Морок не володіє ситуацією. Якщо хочете вижити, ставайте під мої знамена, знамена правди. Ми з вами побудуємо новий Храм. Храм Правди. Де владарюватимуть не світлі й не темні, не сірі й не ще якісь там. Цей Храм стане єдино правильним для усіх світів. Бо лишень правда може всіх нас порятувати. Лишень вона. Мені часто брехали. Мій батько, моя матір, моя зрадниця-дружина, мої близькі друзі, мої вороги. Брехня рідних убивала мою доньку, убивала в мені любов. Вона перетворила мене на чоловіка без серця, котрий вірить лишень у правду. За моєю спиною зараз падає Храм, якому не одна тисяча літ. Храм, який бачив злети та падіння цивілізацій, який важко будувався, який потребував кровних жертв і отримував їх надміру. Цілий світ було принесено в жертву цьому Храму, і ми до сьогодні вважали його вічним… Але і він виявився тлінним. Сила, набагато сильніша від Чорнобогової, котра берегла цей Храм, сьогодні прокинулася і вирішила нас усіх знищити, разом з Храмом. Але інша сила, котра противиться цьому, дала мені знак. І лишень я можу врятувати світ темних від загибелі. Повелитель Морок покинув вас у такий відповідальний момент. Так, він мій батько, але це не зашкодить мені сказати правду. Повелитель Морок — слабак. Він не може дати ладу навіть вісімнадцятирічній дитині, що вже говорити про порядок у світах. Час перегорнути сторінку Чорнобожжя та почати писати нову.