Дара Корній - Зворотний бік світів

Мальва час від часу проглядала новини. Особливо політичні. Не має значення — вітчизняні вони чи світові. І затерпала перед екраном телевізора. Вона навчилася розрізняти сірих. Для цього не потрібно мати прихований талант. Як раніше вона цього не помічала? Світ Єдиного Бога, а точніше, її вітчизну, міцно тримали у своїх руках сірі, впевнено та наполегливо ведучи її до провалля. Національна свідомість, моральні цінності, правильні слова, загорнуті у фантастично досконалі золоті обгортки обіцянок, й… огидні та зрадливі вчинки. Сіра зараза ширилася світом. Люди перетворювалися на сірих. Байдужіли, готові до того, що ними керуватимуть. Спокуса зрадою… Зрадь себе, власну віру. Тобі кажуть, що давати хабарі — злочин. І ти з цим абсолютно згідний. Але в тебе є чарівна і талановита доця, яка без хабаря ну ніяк не вступить до цього клятого коледжу. І ти переступаєш через себе і даєш хабаря. Пліснява потрапляє в душу і починає її з’їдати. Якщо почав, то спинитися дуже важко… Інколи на екрані з’являлися й знайомі обличчя. Коли вона сиділа полонянкою в сірому світі, то мала час ознайомитися з усією лігою сірих, гортаючи фотоальбоми. Книжкова шафа світу сірих мала лишень таке наповнення. Так, сірі ніколи не беруть на себе відповідальності керманича, вони завжди в сутіні, щось нашіптують, радять, провокують.

— При запровадженні надзвичайного стану в енергетиці уряд отримує повноваження щодо контролю як за споживанням, так і постачанням енергетичних ресурсів, щодо встановлення спеціальних процедур як придбання, так і продажу, у тому числі природного газу й інших енергетичних продуктів, щодо введення санкцій…

Їй ставало недобре від цих розмов, але вона вперто перемикала канали, намагаючись упіймати чи перечепитися бодай через одне нормальне, світле чи бодай темне обличчя у владних кабінетах, котре ще не підхопило вірусу сірості… Так, вони траплялися. Одиниці, зазвичай нові та молоді, як в анекдоті про свіжий огірок, який кинули в діжку з квасними. За кілька днів він теж скисав… Розпач краяв серце. І тоді вона стрімголов мчала у свою кімнату та приписувала ще один пункт у своєму довгому і чесному листі…

І тут настала черга дивуватися батькові. Його донька і політика? Вигадувала якусь несусвітню легенду про те, що це їй потрібно для загального розвитку. Батько, звісно, не вірив, але тактовно мовчав, трохи насторожено поглядаючи на дитину. Таки доня кардинально змінилася. За одну ніч? Чогось не догледіли.

Лишень бабуся Горпина не дивувалася. Мальва якось попросила зварити напій, який не дозволяв би людям ставати сірими. Бабуся у відповідь важко зітхнула і сказала, що вона спробує. Але все залежить від людини: хоче вона цього чи ні. Сірість — це сірник у руках. А спалювати ним хату чи запалити газ під баняком на плиті — кожен вирішує сам. А ще Мальва розпитувала бабусю про проклятих, чи мають вони шанс виправитися. Бабуся підозріло цікавилася, чи не завела Мальва випадково собі нових дивних друзів? І просила бути дуже обережною, особливо зі своїми дивацтвами.

Інколи Мальві здавалося, що, коли вона ходить вулицями міста чи сидить за партою в школі, за нею хтось неухильно стежить. Це зігрівало. Вона знала, хто це, і була тій жінці надзвичайно вдячна за опіку.

З однокласниками та друзями все складалося незле. Вони з розумінням поставилися до її переміни. Думала, що якщо когось і важко заразити вірусом сірості, то напевне молодь. Хоча… На жаль, дехто носив вірус від народження. Як ото Людка Вишневецька, модель, міс Львова, батькова радість та опора. Одного разу Мальва перетнулася з її батьком біля школи. Чоловік виліз із припаркованої машини, щось сказав водію та заходився телефонувати. Вони не були особисто знайомі. Хто вона така для нього? Але Мальва, як і всі в школі, його добре знала. Звісно, заочно. Не один «щедрий» подаруночок типу від держави отримала школа від пана Вишневецького, заступника губернатора області. Пану Вишневецькому пророкували велике політичне майбутнє. Колишній комсомольський функціонер умів майстерно і, головне, вчасно перефарбуватися, змінити політичну орієнтацію. Мальва була за кілька кроків від чоловіка і навіть зі спини впізнала його. Господи! Це був сірий, той самий сірий, який упіймав її у клятому лісі, коли вона заблукала, утікаючи з Порубіжжя. Опустила очі, хоч і знала, що він її не може впізнати, бо те, що пережила вона, для нього ще не настало. Та сірий наче відчув її, різко розвернувся, і Мальва довго на своїй спині відчувала цікавий та трохи розгублений погляд… Отже, родина та бізнес у світі Єдиного Бога для сірого поганця — тільки прикриття? Як Остап і його мама Зорина були тільки прикриттям для сірого Шепота у світі Замерзлого Сонця. Сірі не плекають у серці любові. Це почуття в сірому світі відсутнє.