Микола Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ніку, це ми вирішили, що він чорний маг. Може, у нього були і здатності до інших видів магії. Хоча я не пам’ятаю випадку, щоб було таке суміщення. Темної магії зі світлими видами. І взагалі, можливо, це були два маги. Ми ж знайшли сліди другої людини на місці події. Та й господар таверни підтверджує, що з магом була дівчина. Можливо, це вона маг.

— Якби вона була магом і використовувала заклинання управління, то думаю, що ви б точно це відчули.

— Це так. Тут знову застосовувалася така безбарвна магія, як і на галявині.

— Рятуйтеся! Вони йдуть! Йдуть за нами! — пролунав моторошний крик в таверні.

Один з відвідувачів злякано кричав. Потім, перевернувши стіл, кинувся на вулицю.

— Господарю, хто це і що він таке кричав? — кинув запитання командер й схопився з-за столу, оголюючи меч.

— Не звертайте уваги, панове, — почав заспокоювати їх господар. — Це наш, місцевий. Він останнім часом зовсім з розуму вижив. Він у нас наглядач на місцевому кладовищі. Донедавна ніби нормальний був. А пару днів тому неначе здурів. Бігає по селу і кричить, що мертві з могил повилазили та на село нападають. Напевно, вино зовсім йому розум занапастило.

— А може, не такий він вже навіжений? — тихо сказав про себе Нік. — Може, він якраз і бачив вихід нашої чудової команди нападників. Треба йти перевіряти. Господарю, покажеш дорогу на місцеве кладовище?

— Та що там дивитися? Могили як могили. Ось синок мій проведе й покаже дорогу.

Кладовище на вигляд було тихим і мирним, як і мало бути. Цілком доглянутим. Сина шинкаря відпустили заздалегідь, тому з темряви величезного воза на світло вийшов Атавхаї. Солдати і офіцери, хоч і намагалися не показувати страх перед демоном, але поруч з магами, як і раніше, ризикнув стояти тільки один командер Ластерк.

Нік, Касталатус і Ластерк трохи відстали, щоб дати можливість старшим магам спокійно розпочати свою роботу. Сонце освітлювало дві фігури, застиглі одразу за воротами цвинтаря. Як же смішно виглядали поруч один з одним ці два маги. Сутулий крихітний дідок Магістр Весел і біля нього величезна скеля з рогами на голові. Кожен з них вже закрив очі і шепотів свої заклинання.

Минуло кілька хвилин й перша розвідка заклинаннями закінчилася. Маги покликали інших.

— Ну що. Я відчуваю заклинання, які тут використовували, — почав Атавхаї. — 3 десяток піднятих мерців. Трохи неупокоєних могил. Мабуть, маг не зміг або не захотів піднімати більшу кількість. Ось вони й ворушаться, потривожені заклинаннями. Я потім напишу королівському магу, щоб прислали сюди Некромантів заспокоїти повністю це кладовище. Бо рано чи пізно виберуться ці гади і біди нароблять місцевим. Поки все. Треба шукати місце, де чорний Некромант творив магічні ритуали. Що у тебе, Веселе?

— Тут все значно краще, ніж на місці нападу. Сили застосовувалися чималі. Сліди залишилися гарні. Відчуваю місце ритуалу. Попрацюю там і дам тобі більше інформації про нашого таємничого мага.

— Чудово. Не треба буде все кладовище обходити, щоб знайти місце. Ну що ж, ми чекаємо. Веди нас до нього, Веселе.

Місце ритуалу знайшли швидко. Воно було заховане між кількома невеликими склепами, що закривало його від сторонніх очей. По дорозі Атавхаї спеціальним знаком, магічною міткою, відзначав деякі могили. У них, за його словами, ворушилися недовикликані мерці. Їх пізніше слід було заспокоїти. На відміну від місця нападу на короля тут сліди магічного дійства не були приховані. Хоча той, хто проводив ритуал, і зруйнував пентаграму, розкидав магічні амулети, було помітно, що він поспішав і не став ховати все ретельно. Нік подивився в центр зруйнованої пентаграми та швидко відвернувся від побаченого. Так, цей новий світ був жорстокий, і він знав, що є основою Некромантії, але те, що було головними магічними предметами, вчиненого тут ритуалу, не могло не викликати огиду і гнів. У центрі, як зламана лялька, лежало тіло дитини з перерізаним горлом, а у вершинах, не до кінця стертої перевернутої пентаграми, були тільця вбитих кошенят.

На відміну від Ніка, який не міг на таке дивитися спокійно, Атавхаї і Магістр Весел приступили до своєї роботи, заради якої вони тут опинилися. Демон уважно вивчав магічні предмети, які використовував маг, разом з жертвами і лінії пентаграми, а Магістр, як завжди, закрив очі й шепотів заклинання.

Всі інші стояли поодаль, затамувавши подих, щоб не збивати та не заважати працювати магам. Весел закінчив раніше Атавхаї, але не перешкоджав демону перебирати амулети і магічні предмети.