Тамара Крюкова - Зоряний лицар

Здесь есть возможность читать онлайн «Тамара Крюкова - Зоряний лицар» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2005, ISBN: 2005, Издательство: Ранок, Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Зоряний лицар: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Зоряний лицар»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У світі, де правлять чарівники й закони магії часом сильніші від фізичних законів, час тече по-іншому. Привиди давніх легенд оживають, чарівництво й магія вриваються в твоє життя, — і тобі вже складно відрізнити реальність від чарівництва…
Таємничий Зоряний лицар вимагає повернути старий борг… Задля цього наслідному принцу Глібу доведеться пройти нелегкий шлях поневірянь і, витримавши чимало випробувань, пізнати справжнє кохання. Та чи дійсно його кохана — та, за кого себе видає?

Зоряний лицар — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Зоряний лицар», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Останні слова він промовив зовсім тихо. Мариці вони видалися шелестінням вітру, дзюрчанням струмка, благанням осіннього листя, що падає на землю. Серце дівчинки стислося. Напевно, вона могла б зробити те, про що він просить, але духи не пробачать їй. Марика, не вагаючись, усе зробила б заради нього, але ніхто не може йти проти волі духів.

Дівчинка несміливо ледве-ледве торкнула Гліба за рукав.

— Я буду просити за тебе духів.

Гліб відчував, що дівчинка знає більше, ніж каже, але з якоїсь упертості не хоче зрозуміти його і допомогти.

— Спасибі й за це, — вимушено посміхнувся він і додав: — А втім, хто я тобі, щоб заради мене старатися. Що тобі до того, що я залишуся карликом?

Марику боляче вразили його слова. Він не циган і не зрозуміє, що просить її про таке, що понад її сили.

— Чому так кажеш? Серце моє з тобою.

Дівчинка палко приклала долоню до серця, потім поцілувала її та, схопивши руку Гліба, притулила до своєї, наче передаючи йому поцілунок. Гліб вивільнив руку, даючи зрозуміти, що не має потреби в її визнанні.

— Чому знову не віриш? Я не можу допомогти тобі, клянуся! Тільки Варга може.

— Варга? Хто це? — поцікавився Гліб.

Марика затялася. Вона не була впевнена, що зробила правильно, згадавши Варгу, але ім’я саме собою зірвалося з язика, і тепер відступати було пізно. Занадто жадібно Гліб чекав її роз’яснень.

— Моя прапрабабка. Духи розмовляють з нею, — знехотя зізналася Марика.

— Скажи, як мені її побачити? — пожвавішав Гліб.

— Варга така стара, що сама не пам’ятає, скільки їй років. Вона ніколи не залишає табір.

— Відведи мене до неї.

Це прозвучало майже як наказ. Чуття не зрадило Гліба. Зустріч з Марикою не випадкова. Шлях до дзеркала лежить через циганський табір. Він відчував хвилювання шукача скарбів, близького до розгадування таємниці.

Дівчинка похитала головою.

— Даремно підеш. Варга не буде розмовляти з чужинцем.

— Побачимо. Ти тільки проведи мене до неї, а там я її умовлю.

— Ти що, дурний? Кажу ж Варга розмовляє з духами. Її не можна умовити. Вона робить те, що їй наказують, — дівчинка підняла руку догори, вказуючи, звідки йдуть накази, і браслети, мов дзвіночки, задзвеніли на її зап’ясті.

— Але має ж бути якийсь вихід! Краще померти, ніж залишитися таким на все життя! — запально вигукнув Гліб.

Він підхопився й відвернувся від Марики, несвідомо розминаючи в руці зірваний листок, ніби хотів на ньому зігнати своє безсилля перед її забобонами. Духи насміхалися з нього, дражнили, то показуючи шлях, то знову наглухо закриваючи дорогу.

Марика гостро відчувала його біль. Їй чомусь стало соромно, що вона має у житті все для щастя, тоді як він так страждає. Може, духи не розгніваються, якщо вона відведе його до Варги? Адже в цьому немає магії. І вона зважилася.

— Не треба вмирати. Варга буде говорити з тобою, — одним подихом промовила дівчинка й дістала малесенький кинджальчик, що висів у неї на поясі.

Швидким рухом вона провела собі по зап’ястю. На матовій, кольору маслини шкірі виступила кров.

— Що ти робиш?!

— Ми повинні поріднитися. Варга не відмовить тому, у кому тече циганська кров, — дівчинка подала кинджал Глібові.

Гліб нерішуче тримав клинок, дивлячись як на блакитнуватій сталевій поверхні тьмяно відсвічує ледь помітна багряна смужка; потім перевів погляд на руку дівчинки. Кров точилася з порізу й, відміряючи секунди, що спливали, капала на землю. Марика насторожено завмерла, чекаючи, що кара духів от-от наздожене її. Страх згустком болю перевертався в грудях.

— Ну ж бо! — наполегливо вигукнула вона, боячись, що якщо Гліб ще зволікатиме, у неї не вистачить сили боротися, і страх пожене її геть.

Її вигук змусив Гліба зважитися зробити те, на що вона чекала. Зрештою, поріз на руці — недорога плата за вхід до світу магії. Йому не личило відступати перед тим, що маленьке тендітне дівча зробило без вагань. На мить затамувавши подих, він полосонув себе по руці. Біль був таким миттєвим, що Гліб майже не відчув його. Хлопчик з полегшенням посміхнувся і з виглядом переможця повернув кинджал. Дівчинка з’єднала їхні зап’ястя, так що ранки торкнулися одна одної. Гліб відчув, що Марика тремтить.

— Тепер у нас спільна кров. Ти мені як брат. Варга не прожене тебе, — з придихом сказала вона і, трохи помовчавши, додала, ніби переконуючи себе: — Я не порушила заборони духів, адже так? Духи пробачать.

Гліб не зрозумів, це було ствердження чи запитання, але раптом усвідомив, як сильно вона боїться, і його обпік сором за те, що він думав лише про себе. Йому схотілося позбавити її страху, захистити. Він узяв її руки у свої долоні й щиро промовив:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Зоряний лицар»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Зоряний лицар» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Зоряний лицар»

Обсуждение, отзывы о книге «Зоряний лицар» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x