Назар Мулик - Кров Дракона. Хто із нас жертва?

Білі дракони(Траїрни) — відносяться до класу вищих драконів. Білі дракони є одними із найрідкісніших. На тлі своїх родичів вирізняються мудрістю та неймовірним розумом, який є їх головною зброєю. Траїрни звуться серед людей «крилатими мудрецями», що лише підкреслює їхні розумові здібності.

Білі дракони не є агресивними, проте в разі небезпеки можуть дати відсіч іншим зграям драконів, або ж людям, які дуже цінують луску та кров цих зміїв. Найбільше товаришують із чорними драконами, які інколи захищають їх від червоних та срібних родичів.

Живуть траїрни парами, які формуються один раз на все життя. Улюбленими місцями для життя є гори, сніжні місцини із низькою температурою, а також замерзлі озера. Через колір луски траїрни нерідко мають змогу маскуватися під снігом, повністю зливаючись із заметами та роблячись невидимими для ворога.

Траїрни дуже малочисельний вид, а дехто навіть говорить, що вже і неіснуючий. Уся річ у тій же лусці та цінній крові, але більшість дослідників припускають, що причиною занепаду цих драконів є невеликі виводки — одне або три яйця на п'ятсот років, що навіть для вищих драконів є дуже малою кількістю.

Срібні дракони (Ріххтери) — відносяться до класу середніх драконів. Є зміями не агресивними, але можуть напасти в разі приходу на їх володіння чужинців. Попри немалу чисельність, проживають в основному парами, уникаючи родичів. Люблять холодний клімат, місцем для життя є печери, гори або ж навіть зальодянілі озера або ставки. Розміром значно поступаються вищим драконам, тому й програють в дуелях із ними. Мисливці на драконів часто плутали сірих драконів із білими, чия луска є вкрай дорогоцінною, саме через це ріххтери були вибиті із Небесних та Білих гір, своїх одвічних земель.

Відрізняється від інших ріххтер своїм наїжаченим хвостом та дуже тонкими крилами, завдяки яким набирає більшу швидкість. Сірі дракони вправні літуни й поступаються у цьому лише зеленим та чорним драконам.

Головними противниками ріххтерів є сині та всі вищі дракони. Неодноразово були помічені випадки, як декілька червоних або зграя синіх драконів вибивала цілу зграю сірих драконів. Попри це в повітряній дуелі сірі дракони могли й можуть за себе постояти.

Сині дракони(Атреннілі) — відносяться до класу середніх драконів. Також у народі звуться «чародійськими дітьми», адже луску та кров синіх драконів дуже люблять чародії у своїх ритуалах використовувати.

Атреннілі живуть зграями біля узбережжя. Поодинокі зграї мешкають у Небесних та Гострих горах. Зафіксовані випадки, коли сині дракони приручалися деякими чародіями. Найвідомішими були Лоренцо Банс із Канйору та Флірего Патрі із Рогії.

Сині дракони конфліктують лише із сірими та зеленими драконами, які посягають на їх землі та часто воюють із ними. Через свій імунітет від магії та міцну шкіру сині дракони можуть виживати у складних ситуаціях, але цей вид уже давно вважається ученими вимираючим. Знову ж таки, дякуючи чародіям.

Відмінністю Атренніля від свої родичів є довгий тулуб та шия, вкрита темно-синьою лускою. Хорошими літунами синіх драконів назвати ніяк не можна, але серед усіх інших плавають вони найвправніше.

Зелені дракони(Патранії) — відносяться до класу середніх драконів. У народі також звані «лісовими охоронцями». Мають яскраву зелену або салатову луску й невеликі розміри. Основними місцями проживання є ліси та чагарники. Іноді деякі зграї обирають в якості домівки поля із високою травою та глибокі яри.

Патранії завжди живуть зграями та парами. Патраній, який живе самотньо, вважається вигнанцем та довго прожити не в змозі через більш сильних противників. Головні вороги зелених драконів — червоні та сині, часто нападають на своїх менших родичів, але за рахунок чисельної переваги патранії неодноразово відбивалися від нападів.

Зелені дракони є найменшими у розмірах серед усіх драконів, але найбільш спритні та чисельні. Деякі із зграй досягають більше двадцяти драконів, що є великим числом та силою.

Відрізняються від інших видів драконів коротеньким хвостом, малими крилами та всіяним шипами тілом, яке буде важко вкусити навіть великому дракону.