— Як ти оце!
— Як МИ! — спокійно поглянув у вічі спільникові адмірал.
— А про що ви говорили під час останньої зустрічі із самодержцем? — поцікавився Томас.
— Про вибухи у Дніпропетровську та Запоріжжі…
— І?.. — Шахсуваров раптом замовк, дослухаючись до неприємного звуку «плямкання», що долинув, здавалося, з-за вікна.
Прямо навпроти столу до товстої шибки приліпився носом невеликий, наче іграшковий літачок, розфарбований у чорно-біло-жовті барви.
Томас першим усвідомив небезпеку. Він спробував був пірнути під стіл, але до кімнати вдерся смерч сліпучо-білого полум’я та уламків товстого віконного скла. Спрямований вибух не лишив спільникам жодних шансів вижити.
Самодержець у своєму кабінеті відкинувся у кріслі й закрив кришку ноутбука, на якому переглядав запис останньої розмови двох зрадників з агентом ЦРУ. Якусь мить посидів зі стуленими повіками — спалах, який зафіксувала камера дистанційної трансляції, боляче вдарив по очах.
— Скільки нам коштувала ця операція, полковнику? — поглянув самодержець на нового ад’ютанта.
— Ну, деталі безпілотника виготовили на одному київському підприємстві і звідти доправили до Чикаго. Це обійшлося недорого — менше сотні тисяч американських грошей. Вибухівка своя. Оренда повітряної кулі, з якої запустили безпілотник…
— Для неї так дотепно добрали зірково-смугастий дизайн — під американський прапор.
— Насмілюся доповісти, що сам літак із вибухівкою був розфарбований у Ваші улюблені кольори, — повідомив ад’ютант.
— А ще кажуть, що нам не вистачає креативу! Тепер про наступний клопіт американських колег — того втікача-цереушника з Гавайїв. Коли він нарешті оприлюднить інформацію про співпрацю провідних американських комп’ютерних фірм із ЦРУ у справі шпигування за користувачами Інтернету?
— Едуард Сноутен вже на шляху до Шереметьєва…
* * *
Цієї пори на терасі Кам’яної могили мало бути прохолодно, але господар подбав, щоб його гості — усі восьмеро членів Ордену, дух Триголос та двоє юнаків — не потерпали від холоду. Велес оповив терасу теплою, прозорою з внутрішнього боку пеленою-мембраною, на якій танув перший сніг. Струмочки стікали її невидимим, немов скляним склепінням, трохи розмиваючи краєвид зимового села оддалік. Обідали м’ясом дикого вепра з хроном і запашним хлібом. Запивали прохолодним пивом з легким присмаком меду. Особливо харч припав до смаку Тегурові та Денові.
— Ніхто з-за кордону, панове, тих вибухів дійсно не замовляв, — говорив Велес. — Отак тому служивому капітанові і перекажіть. Ваша країна на Землі божеволіє не так через чиїсь ворожі підступи ззовні, як через те, що перестає бути потрібною сама собі. Коли таке трапляється з людиною, вона спивається чи накладає на себе руки. Коли з країною — її поневолюють інші держави або спалахує громадянська війна — і вона розсипається.
— Так, не знайшовши сенсу чи бодай виправдання своєму існуванню, нинішня Україна завалиться під вагою власної неспроможності, — погодився Іван.
— Це зветься соціальною депресією, — додав Тарас, — люди божеволіють від безвиході, неуцтва та неробства. Так само і держави…
— Чекайте! — втрутився Олег. — Ви вважаєте, що паламарі та політологи діяли самостійно, з власної ініціативи, а в усьому винен стан соціальної депресії?
— Щось не віриться, — підтримав його Мечислав.
— Хіба ті доморощені терористи не розуміли, що цим лише занапастять і чужі життя, і свої? — долучився Мстислав.
— Не все так просто, — озвався Триголос. — Їх цілком могли на те напоумити ті, кому потрібна була паніка…
— Можна припустити, — перервав Велес, — що ті ж самі паламарі зізналися у злочині під примусом, а лихо скоїв хтось інший. Але вибухи відбулися, і їхні причини не слід шукати деінде — лише в Україні. Принаймні, перш за все в Україні.
— Байдуже, — підтримав цю думку Свирид, — чи за терористами стоять якісь потужні бандитсько-політичні угруповання, чи дрібні злодії, чи їхні — терористів — власні комплекси та жадоба. Факти свідчать, що теракти є наслідком невлаштованості саме внутрішнього життя в Україні.
— Але ж в інших країнах терористична активність значно вища, — нагадав Назар. — Візьміть хоча б Росію чи США, чи Європу…
— Та чи нам від того легше? — запитав Тарас. — Позірний спокій може швидко скінчитися. В Україні наразі немає таких потужних і безсоромних гравців, які б розв’язали тут війну за свої інтереси, а у самодержавній федерації чи в Америці та на Близькому Сході — є!
Читать дальше