Корнелия Функе - Володар драконів

Чудовисько, заскочене зненацька, підвело голову, загарчало і вишкірило жахливі зуби. Сморід від його дихання змусив драконів на мить позадкувати. Луї розвернув літак і приземлився на голову скам’янілого дракона. Він свою справу зробив. Тепер черга була за Лунгом і Майєю. Дракони описували кола над головою ворога.

— Р-р-р-р! — Кропивник облизався і кинув на них хижий погляд криваво-червоних очей. — Отже, їх двоє.

Від його голосу здригнулися кам’яні колони. Звук був таким низьким і гучним, немов виходив із залізного тунелю.

— І кобольди з ними! Непогано! Чудовий десерт.

— Десерт? — Сірчана шкурка звісилася зі спини Лунга так низько, що гаряче дихання Кропивника вдарило їй у ніздрі. — Сьогодні ти у нас у меню, золота галушко!

Кропивник навіть не глянув на неї. Він втупився в Лунга і Майю, облизав губи і загрозливо випростався.

— Де решта драконів? — гаркнув він, нетерпляче озираючись. Він увесь трусився з нетерплячки, кігті судомно шкребли по кам’яній долівці. — Виходьте! — загарчав він, розтинаючи рогами повітря. — Виходьте! Я хочу поганяти вас всією зграєю! Хочу, щоб ви кинулися врозтіч, як зграйка качок, коли я вдарю по вас! — Він із гарчанням підніс лапу і розбив сталактитову колону вщент, ніби скляну рурку. Печерою розлетілися кам’яні уламки. Але два дракони продовжували кружляти у нього над головою.

— Тут немає інших! — вигукнув Лунг, знижуючись так різко, що його крила торкнулися морди Кропивника. У Бена і Сірчаної шкурки перехопило подих, коли вони опинилися так близько до чудовиська. Міцно вчепившись у ремені, вони пригнулись за зубцями Лунга.

— Тут лише ми! — крикнула Майя, кружляючи над спиною Кропивника. — Але ми тебе переможемо! Ось побачиш! Ми вдвох і наші наїзники!

Кропивник почав злитися.

— Їздці на драконах, аякже! — він глузливо всміхнувся. — Ви мені вирішили розповісти старі казки? Де решта, я питаю?

Бен не помітив, як Мухоніжка вислизнув із ременів. Тихо, як мишка, видерся гомункулус вгору цупкою курткою хлопчика і став йому на плечі.

— Мухоніжко! — перелякано зойкнув Бен. Але гомункулус не дивився на нього. Він рупором приклав долоні до вуст і пронизливо крикнув:

— Гей, повелителю! Погляньте-но сюди, хто тут перед вами!

Кропивник здивовано задер голову.

— Це я, господарю! — волав Мухоніжка. — На плечі Володаря драконів! Розумієте? Інших драконів тут немає! Я обдурив гнома! Я обдурив вас! Вас розтоплять, а я помилуюся на це!

— Мухоніжко! — засичав Бен. — Злазь! — Він спробував стягнути гомункулуса зі свого плеча, але Мухоніжка міцно вчепився йому в волосся і вимахував крихітним кулаком.

— Це моя помста! — верещав він. — Це моя помста, господарю!

Кропивник глузливо скривив пащу.

— Ви тільки погляньте на цього нікчему, — прогарчав він. — Павучок сидить верхи на срібному драконі. Мій колишній чистильник панцира. Подивись на цього дурника, Кремінна бородо, і нехай те, що я з ним зараз зроблю, буде тобі уроком.

— Кремінна борода? — вигукнув Мухоніжка, перехиляючись вперед так, що мало не впав. — Ви ще не помітили? Кремінної бороди у вас більш немає. Він утік, так само, як я. Немає у вас чистильника панцира. До речі, скоро він вам не знадобиться.

— Замовкни, Мухоніжко! — крикнув Лунг, не обертаючись.

І тут Кропивник, загарчавши, звівся на задні лапи. Зі страшною силою замахнувся він на дракона, що кружляв над ним. В останню мить Лунг зумів ухилитися. Але Мухоніжка з пронизливим криком змахнув руками і полетів вниз.

— Мухоніжко! — загорлав Бен, нахиляючись вперед, але підхопити його не встиг. Гомункулус гепнувся просто на броньований лоб Кропивника. Звідти він зісковзнув вниз його товстою шиєю і повис, хвицаючи ногами, між двома зубцями спинного гребеня. Кропивник із гарчанням знову опустився назад на чотири лапи.

— Тепер ти від мене не втечеш, клятий павучок! — прогарчав він і потягнувся роззявленою пащею туди, де висів, відчайдушно метляючи ногами, його зрадливий слуга.

— Лунгу, — вигукнув Бен. — Лунгу, ми повинні йому допомогти!

Але обидва дракона вже мчали з двох боків просто на Кропивника. Вони вже розкрили було пащеки, щоб вивергнути полум’я, і тут Мухоніжка пронизливо закричав:

— Ні! Ні! Тільки не полум’я дракона! Воно перетворить мене! Ні! Благаю, не треба!

Дракони сповільнили свій лет.

— Ти з глузду з’їхав, Мухоніжко? — кричала Сірчана шкурка. — Він тебе зжере!

Кропивник із риком обернувся і знову спробував схопити Мухоніжку за ноги. Лунг і Майя знову зробили відволікаючий маневр, вдаривши лапами по його панциру, але Кропивник струсив їх, як настирливих мух. У Мухоніжки завмерло серце від смертельного жаху. На мить він просто заплющив очі.