Олег Авраменко - Заборонені чари

У відповідь Маріка гірко посміхнулася:

— Добраніч, Джейн.

Щойно Мірчія з Джейн вийшли, Аліса поспіхом зачинила крихітне потаємне віконце, через яке слухала розмову в сусідній кімнаті. І не лише слухала, а й подумки диктувала її переклад слованською на магічний кристал пам’яті, щоб потім передати його Раді. На щастя, її визнали цілком компетентною, щоб самостійно впоратися з кристалом, тому поруч з нею не було ні Стена, ні Флавіана, ні Стоїчкова, і їй не довелося брехати, пояснюючи їм причину такої гнівної, майже істеричної поведінки Маріки. А сер Генрі, що слухав розмову разом з Алісою, був так само, як і вона, зацікавлений зберегти все в таємниці.

— Правильно, Алісо, — пошепки мовив сер Генрі. — Те, що буде далі, вже не наша справа.

— Як і те, що було сказано перед цим, — додала Аліса і похитала головою. — Ні, просто не можу повірити. Кейт і Джейн… подумати тільки…

— Краще не думай, — порадив їй сер Генрі, підвівшись зі стільця. — Я от намагаюсь не думати. І навіть спробую забути… Добраніч, Алісо.

— Добраніч, дядечку, — відповіла вона, а наступної миті до неї надійшов виклик від Маріки.

„Алісо…“

„Ми вже не слухаємо,“ — заспокоїла її вона.

„Я це відчула.“

„І зайвого я не записала.“

„Дякую…“ — Маріка замовкла, в її думках бринів розпач. — „Це так жахливо!… Так жахливо…“

„Розумію, рідненька. Дуже співчуваю тобі.“

„Я просто не знаю, що робити…“

А от Аліса знала. Як і сер Генрі, вона відразу зрозуміла, щó далі робитиме Маріка. Та й, власне, сама Маріка вже наважилася — просто поки не визнала цього перед собою.

„Як би ти не вчинила, я на твоєму боці,“ — сказала їй Аліса. — „І твій батько теж. Знай це.“

„Я знаю. І дуже ціную…“ — Ще одна пауза. — „Добре, Алісо. Передай запис Раді, а Стенові скажи, що я… що зараз у мене особиста розмова з Кейтом про наше майбутнє… І сьогодні не приходь до мене… Наглянь за Джейн, гаразд?“

Аліса не встигла відповісти — зв’язок урвався.

Поки вони розмовляли, сер Генрі вже встиг вийти. Звичайно, не до вітальні, де зараз були Маріка з Кейтом, а в коридор. Аліса ще трохи затрималася, щоб переглянути вміст кристалу і переконатися, що перестала його записувати після Марічиних слів „а ти, Кейте, ще трохи затримаєшся — маю до тебе одну розмову“. Після цього подалася до розташованих поверхом вище королівських покоїв — там на неї мали чекати Стен, Флавіан і Стоїчков.

Як виявилося, чекали тільки перші двоє. А Стоїчков, отримавши від сотника Котятка скриньку з Ключами, мабуть, поквапився до Зали Дванадцяти, щоб продемонструвати пристрої Послідовників іншим членам Ради.

Коли Аліса ввійшла, Стен за звичкою зміряв ласим поглядом її струнку постать, яку напрочуд вдало підкреслювала темно-синя сукня довжиною до колін. З поваги до місцевих звичаїв Аліса вирішила відмовитися від таких любих їй штанів, але й не збиралася цілком переходити на тутешнє вбрання — хай навіть дуже гарне та розкішне.

— Де Маріка? — запитав Стен.

— Де кристал? — одночасно з ним озвався Флавіан.

Аліса передала кристал Флавіанові і сказала:

— Все записалося нормально. А ви боялися. — І вже до Стена: — Маріка якраз повідомляє Кейтові, що ти дав згоду на їхнє одруження. Хочеш приєднатися до них і благословити майбутнього зятя?

Стен якось невизначено знизав плечима, а Флавіан нетерпляче смикнув його за рукав.

— Ну, ходімо вже! Рада нас зачекалася.

Стен погодився з ним, попрощався з Алісою і попросив переказати Маріці, що завтра зранку він до неї навідається.

„Але ж і буде тобі сюрприз!“ — подумала Аліса, коли обоє чоловіків вийшли через портал.

Утім, вона нітрохи не зловтішалася з цього приводу, їй самій дуже не подобалося те, з якою карколомною швидкістю розгорталися події. Згода Стена та Вищої Ради на шлюб Маріки з Кейтом ще не означала, що вони вже завтра одружаться, тож Аліса розраховувала, що весь цей час до весілля (може, ще кілька місяців) вона спатиме з Марікою. На жаль, обставини склалися інакше, і тепер Маріка мертвою хваткою вчепиться в Кейта, триматиме його біля себе і вдень і вночі, щоб уберегти від Джейн. І їй буде начхати, що скажуть про її поведінку інші, навіть брат…

Спустившись двома поверхами нижче, де розташовувалися гостьові покої, Аліса ввійшла до кімнати, що була відведена для Джейн. Там горіло дві свічки в настінному канделябрі — вочевидь, Мірчія вирішила не запалювати на ніч магічний світильник, оскільки Джейн не змогла б його загасити перед сном.