Генри Олди - Шлях меча

Панцир упав зерцалом догори, і сірі хмари змогли прочитати карбовані слова, що дійшли до нас із восьмивікової давнини:

Скинутий шолом покотився по землі, а Чен уже знімав халат, спідню сорочку, залишаючись по пояс оголеним, підкидаючи руки до неба, що відхитнулося, і Шулма зойкнула, побачивши лускату металеву шкіру правої руки; побачивши латну рукавицю, яку тепер можна було зняти лише разом із плоттю.

– Ану?! – владно крикнув Чен, оперізуючись заново й опускаючи руки на руків’я мене й Дзю.

Носаком чобота він підчепив Чинкуеду – і Змія Шен, так і не промовивши ні слова, полетіла до Джамухи (це ім’я пасувало їй більше, це ім’я більше значило для нас, і я вирішив називати її саме так), яка інстинктивно піймала Тьмяну.

– Не хочеш? – засміявся Чен, і ми з Уламком розреготалися, вторячи йому. – Гурхан любить збрую? Гурхан хоче сховатися в минулому від майбутнього?! Що ж…

Невидима чаша опинилася в лівій руці Чена; закидаючи непокриту голову, він влив у себе її вміст і вихопив мене з піхов.

– Шулмо! За твоє здоров’я!..

– Мо-о аракчі… – відгукнулася Шулма. – Асмохат-та!

Безнадійно вдарила Змія Шен – і промахнулася.

Чен погрозив Джамусі пальцем і дістав із-за пояса Уламка.

Наступний укус Змії Шен зустрів я, завертівши Чинкуеду в стрімкому танці, доки Уламок гаком своєї ґарди чіпляв наплічник Джамухи.

Ривок – і хрускіт шкіряних ременів, один із яких тріснув.

Змія Шен із майстерністю розпачу намагалася обійти мене, прорватися ближче, і я дозволив їй насолодитися миттєвим щастям, коли Чинкуеда прослизнула впритул до мене – потрапивши в неласкаві обійми Дзю.

– Покинь, Дзю! – крикнув я, гуляючи по бічних ремінцях лат Джамухи.

– Кидаю! – слухняно погодився Уламок, і Змія Шен полетіла вбік, а Джамуха кинулася за нею, не завважуючи, що Дзютте знову зачепився за її наплічник.

Тріщання порваної шкіри – і наплічник з’їхав униз, тримаючись незрозуміло на чому, а я ще раз пройшовся по ременях на правому боці, розрізавши два чи три.

Джамуха підхопила Чинкуеду з землі, зриваючи наплічник, що заважав їй, і відкидаючи його геть; а я трохи погрався зі Змією Шен, часом схвально поплескуючи Джамуху по зап’ястю.

Плазом.

Потім усе повторилося: Дзю вчепився в лати, я стримував Чинкуеду, Чен укладає у ривок всю силу…

За третім разом шкіряний панцир сповз Джамусі на руки, ледь не змусивши упустити Чинкуеду, і Чен встиг підкинути мене й знову піймати, доки Джамуха позбувалася лат, що перетворилися на окови.

Під латами на ній був лише спідній халат зі смугастої тканини, який і різався легше, і рвався значно простіше.

Під халатом – туго стягнута нагрудна пов’язка.

Під пов’язкою – груди.

Маленькі й тверді дівочі груди, з гострими настовбурченими сосками; і безсоромний вітер одразу торкнувся їх своїми холодними долонями.

Чен опустив мене в піхви, сунув Уламка за пояс і підійшов до Джамухи.

Чинкуеда навіть не поворухнулася, коли Чен Анкор розсунув захисні пластини шолома Джамухи і зняв його. Дівчина-гурхан стояла простоволоса.

Потім Чен повернувся до Джамухи спиною.

Змія Шен не рухалася.

– Шулмо! – голосно крикнув Чен-Я. – Це твій владика, Шулмо?!

Лавина здригнулася, глухий гомін прокотився довкола, сколихнувши застояну воду священної водойми – і Шулма страшно кинулася вниз із пагорбів, живим валом накочуючись на поле небаченої Бесіди.

– Усе, – майже беззвучно видихнула Джамуха. – Ось і все…

Нове майбутнє з ревінням мчало до нас звідусіль, і в цьому ревінні чітко чулося:

– Асмохат-та!…

Хіба ж для того Я-Чен зумів уникнути напророченого вбивства, щоб зганьблених Джамуху й Чинкуеду, Змію Шен, розтоптала гнівна Шулма, мстячи за свою зганьблену військову звитягу?!

– Стійте! – кричав Куш-тенгрі, який разом із Чидою першим опинився біля нас. – Стійте, нерозумні!

Хто міг його почути?

– …Зупиніться! – грізно бряжчало коло Кабіра, замикаючись навколо нас: могутній Коблан із занесеним Шпичастим Мовчуном, люта Чин і її Вовча Мітла, що рвала на ошмуття вітер, гіганти Фальґрим і Ґвеніль, оскалений Асахіро з піднесеним Но-дачі; Кунда Вонґ і Маскін, Фаріза й Емрах плечем до плеча, зморшкувата матінка Ци із Чань-бо, Посохом Зосередження… Ніру, що закривала рукою новонароджений ніж Бао-Гунь, Кос, наїжачений жалами Сая й Заррахіда, Діомед і Бронзовий Жнець… батиніти, Тьмяні, Кулай, Тохтар, діти Ориджа, колишні Дикі Леза, вісім молодих маалеев…