Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Ми маємо достатньо досвіду, щоб працювати поодинці, Ерагоне, незважаючи навіть на те, що нам це не дуже подобається. І ти чудово довів це під час подорожі з Хелгрінда».

«А хіба тебе зовсім не хвилює те, що тобі доведеться битись із Арією на спині?»

«Що ж тут такого? Адже ми билися разом і раніше, до того ж саме Арія близько дванадцяти років тому несла мене через усю Алагезію, коли я ще була в яйці. Ти ж сам знаєш, малий, то навіщо про це питати? Невже ти ревнуєш?»

«А от уяви, якщо ревную?»

В очах Сапфіри спалахнули здивовані іскорки.

«Тоді це дуже мило з твого боку… — мовила вона, лизнувши юнака язиком. — Як гадаєш, що мені робити: залишитися чи вирушити з тобою?»

«Це твій вибір, а не мій», — не вагаючись, відповів Ерагон.

«Але він може вплинути на долю нас обох», — заперечила Сапфіра.

«Якщо вже нам судилося втілити в життя цей план, то ми маємо зробити все, щоб він закінчився успішно, — долубаючи підбором долівку, вів далі Ерагон. — Залишайся й слідкуй, аби Насуада взагалі не втратила голову через цю трикляту ідею».

«Не вішай носа, малий, — заспокоїла його Сапфіра. — Біжи мерщій. Мине зовсім трохи часу, і ми знову будемо разом».

Ерагон поглянув на Насуаду:

— Я згоден.

— Дякую, — зраділа Насуада. — А ти, Сапфіро? Ти вирушиш із ним чи залишишся тут?

Увійшовши в Насуадину свідомість, Сапфіра, хоч і не дуже вдоволено, проте відповіла: «Я залишаюся, леді Нічні Кроки».

— Дякую й тобі, Сапфіро, — схилила голову Насуада. — Я справді страшенно вдячна тобі за підтримку.

— Ти вже говорила про це з Блодхгармом? — поцікавився Ерагон. — Якої він думки про твою затію?

— Ні, я вирішила, що ти сам маєш про все йому розповіси.

Юнак тим часом мав великі сумніви в тому, що ельфи будуть у захваті від його майбутньої подорожі в супроводі одних лиш ургалів:

— Якщо хочеш, я міг би тобі дещо запропонувати…

— Кажи, ти ж знаєш: я завжди рада почути твою думку.

Ерагон на мить розгубився, але все ж таки сказав те, що збирався:

— Точніше кажучи, це буде пропозиція й прохання водночас. — Насуада звела палець, показуючи, щоб він продовжував. — Коли гноми оберуть свого нового короля чи королеву, Сапфіра має прибути до мене у Фартхен Дур, аби привітати нового правителя й виконати обіцянку, що її вона дала королю Ротгару після битви за Тронжхейм.

Насуада замислилась, а її обличчя набуло такого виразу, що вона стала схожою на дикого кота, котрий вийшов на полювання.

— І що ж то була за обіцянка? — спитала дівчина. — Раніше ти ніколи про неї не згадував.

— Вона обіцяла полагодити Зоряний Сапфір — Ісідар Мітрім, адже Арія розбила його під час останнього бою.

— А в тебе вийде це зробити? — спитала Насуада, здивовано глянувши на Сапфіру.

«Узагалі-то, має вийти, та я не впевнена, що зможу зібрати потрібну кількість енергії, коли стоятиму перед Ісідар Мітрім. Адже я не можу накласти закляття саме тоді, як мені цього схочеться. Це не залежить від мене! Інколи я просто відчуваю прилив енергії й тоді можу змінювати світ, як мені заманеться. Проте весь інший час я не здатна цього робити, як риба не здатна літати. Та якби мені все-таки вдалось відновити Ісідар Мітрім, то мене визнали б абсолютно всі гноми, а це дуже важливо для нас».

— Це б означало навіть більше, ніж ти можеш собі уявити, — сказала Насуада. — Зоряний Сапфір посідає особливе місце в серцях гномів. Усі гноми люблять коштовні камені, але Ісідар Мітрім вони люблять і шанують, перш за все, через його красу, а найдужче через його надзвичайні розміри. І якщо ти зробиш його таким, як він був раніше, — ти відновиш гордість їхньої раси.

— Навіть якщо Сапфіра не зможе відновити Ісідар Мітрім, — озвався Ерагон, — їй усе одно не завадило б завітати на коронацію нового правителя гномів. Це буде не так уже й складно — ти просто скажеш усім, що ми вирушили в коротку подорож до Аберона, а коли вивідачі Галбаторікса зрозуміють, що й до чого, вже буде надто пізно організовувати напад.

— А що, це дуже некепська ідея, — згодилась Насуада. — Обов'язково зв'яжися зі мною, коли гноми знатимуть точну дату коронації.

— Я так і зроблю.

— Ну от… Твою пропозицію я почула, а тепер кажи, про що ти хотів мене прохати?

— Оскільки ти наполягаєш на тому, щоб я вирушив у цю подорож, то чи не дозволила б ти мені полетіти на Сапфірі від Тронжхейма до Елесмери, коли відбудеться коронація.

— А це ще для чого?

— Ми б хотіли завітати до наших учителів, адже пообіцяли їм, що як тільки в нас з'явиться нагода повернутись до Елесмери, ми неодмінно це зробимо й завершимо наше навчання.