Френк Герберт - Єретики Дюни

– «Ви слуги Шайтана, а не слуги слуг». – Тамелейн глянула на Кіпуну. – Ти сама все це бачила й чула?

– Так, Превелебна Мати. Було визнано важливим, щоб я особисто передала тобі цей звіт на випадок, якщо в тебе виникнуть інші питання.

– Вона досі називає його Шайтаном, – промовила Тамелейн. – Як це має їх дратувати! Звичайно, це слова самого Тирана: «Мене називатимуть Шайтаном».

– Я бачила звіти зі сховища, знайденого в Дар-ес-Баляті, – сказала Кіпуна.

– І двох в’язнів повернено негайно? – спитала Тамелейн.

– Так швидко, як тільки можна було переслати звістку ’топтером, Превелебна Мати. Їх повернули за кілька хвилин.

– Тож вони постійно за нею стежать і слухають, що вона каже? Добре. Чи поводилася Шіана так, наче знає цих двох в’язнів? Вони обмінялися якимись посланнями?

– Я певна, що вони їй чужі, Превелебна Мати. Двоє звичайних людей низького стану, радше брудні і вбого одягнені. Від них тхнуло немитим тілом, от як від мешканців халуп на периметрі.

– Шіана наказала зняти з них кайдани, а тоді заговорила до цієї немитої пари. Якими були її слова? Що достеменно вона сказала?

– «Ви мій народ».

– Мило, мило, – промовила Тамелейн. – Тоді Шіана наказала забрати цих двох, скупати їх, дати нове вбрання і відпустити. Розкажи мені власними словами, що сталося пізніше.

– Вона покликала Туека, і той прийшов із трьома радниками-помічниками. Це була… майже сварка.

– Мнемотранс, прошу, – звеліла Тамелейн. – Відтвори мені фрази, якими вони обмінювалися.

Кіпуна заплющила очі, глибоко вдихнула і ввійшла у мнемотранс. Тоді заговорила.

– Шіана каже: «Мені не подобається, що ти згодовуєш моїх людей Шайтанові». Радник Стірос каже: «Їх принесли в жертву Шай-Хулудові!» Шіана каже: «Шайтанові!» Шіана тупає від гніву, а Туек каже: «Годі, Стіросе. Щоб я більше не чув такої суперечки». Шіана каже: «Коли ви навчитеся?» Стірос починає говорити, але Туек поглядом наказує йому замовкнути й говорить: «Ми навчилися, Свята Дитино». Шіана каже: «Я хочу…»

– Досить, – промовила Тамелейн.

Аколітка розплющила очі й мовчки чекала. За мить Тамелейн заговорила:

– Повертайся на свій пост, Кіпуно. Ти справді дуже добре впоралася.

– Дякую, Превелебна Мати.

– Священники будуть збентежені, – сказала Тамелейн. – Бажання Шіани – наказ для них, бо Туек у неї вірить. Перестануть використовувати червів як знаряддя кари.

– Ці два в’язні, – почала Кіпуна.

– Так, дуже здогадливо з твого боку. Два в’язні розкажуть, що з ними сталося. Історія розійдеться у перекрученому вигляді. Люди казатимуть, що Шіана захищає їх від священників.

– А хіба не це вона робить, Превелебна Мати?

– Ах, усе ж поміркуй, який вибір тепер відкривається перед священниками. Вони частіше вдаватимуться до альтернативних форм покарань – шмагання чи конфіскації майна. Тоді як страх перед Шайтаном зменшуватиметься через Шіану, страх перед священниками зростатиме.

Через два місяці звіти Тамелейн Капітулі підтвердили слушність її слів.

– Зменшення порцій, особливо зменшення порцій води, стало домінантною формою покарання, – звітувала Тамелейн. – Фантастичний поголос дійшов до найдальших околиць Ракіса й невдовзі перекинеться на багато інших планет.

Тамелейн ретельно обміркувала наслідки свого звіту. Його побачить багато людей, зокрема й ті, що не симпатизують Таразі. Кожна Превелебна Мати спроможна подумки змалювати картину того, що тепер неодмінно станеться на Ракісі. Багато хто бачив, як Шіана прибула з пустелі на дикому черві. Священнича реакція, що мала на меті втримати все в таємниці, була помилковою з самого початку. Незаспокоєна цікавість мала тенденцію породжувати власні відповіді. Здогади часто були більш небезпечними, ніж факти.

Попередні звіти розповідали про дітей, яких приводили гратися з Шіаною. Дуже спотворені розповіді цих дітей повторювали, перекручуючи їх дедалі сильніше, і всі ці перекручення акуратно посилали до Капітули. Двоє в’язнів, повернувшись на вулиці в новій одежі, лише посилили наростання міфу. Сестри Бене Ґессерит, мисткині міфології, черпали з Ракіса готову до вжитку енергію, тонко посилюючи і скеровуючи її.

– Ми вигодували в населення віру в здійснення бажань, – рапортувала Тамелейн. Перечитавши свій останній звіт, подумала про фрази Бене Ґессерит.

«Шіана – це та, кого ми так довго чекали».

Це твердження було достатньо простим, щоб поширити його без небажаних перекручень значення.