Олександра Малаш - Душа обирає наосліп

На випускний вечір Андрійко привів оту… свою… про існування якої я й не знала раніше. Ба навіть і припустити не могла! А як усе райдужно починалося! Він мені допомагав з математики й фізики, я йому – з англійської… У кіно разом бігали після занять… Як почалася весна – уроки в парку прогулювали… Та це все дрібниці! Головне, він мені сказав: «Ти – унікальна». (Той самий неговіркий Андрій, який, вимовивши «добрий день» і «до побачення», потім два тижні відновлював сили). Це так, певно, дякував, що я на іспиті його витягувала за вуха з тими неправильними дієсловами. І – на! «Це – Валя, моя дівчина». – Я – у сльози (не соромлячись і Валі): «Андрійку, а я тоді хто?» – «Ти? Ти друг». І квилить, плаче Ярославна…

Тепер плела свою косу і мріяла невдовзі розпустити її та сісти до концертного рояля. Мала на прикметі одну невеличку залу, де виступали час від часу мої студентські друзі. Отак би зібратися (нагоду можна самим придумати), скликати всіх охочих послухати юні таланти… А я б запросила цього донжуана… донкіхота… що мене проміняв на кучерявий гламур… Аби почув, яка я молодець, і збагнув, кого він утратив. Ох, я йому тоді влаштую рибний день! «Друг…» Схопила свій «оберіг», хотіла пошпурити – та й заспокоїлася. Ні, не те щоб заспокоїлася, просто в такому стані не можна грати. А мені за годину вже треба бути там

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.