Роберт Уэйд - Дивовижна історія Мері Стенз

— Гаразд, — погодився Фасберже. — Обмірковуйте і зважуйте, скільки вам завгодно, але пам’ятайте: ваш час збігає куди швидше, ніж ви собі уявляєте.

Після того як він пішов, Мері знову наблизилась до дзеркала й кілька хвилин пильно розглядала своє обличчя. А коли обернулася, в очах її блищали сльози.

Наступні кілька днів Пол Дарк перебув удома, звикаючи до свого нового становища безробітного й стежачи по газетах за розвитком подій. Фірма “Черіл” припинила будь-яку рекламу “Врододію”, після чого Фасберже виступив з короткою офіційною заявою. Висловивши свій жаль з приводу того, що рекламні оголошення фірми витлумачено як облудні, він визнав, що перетворення міс Лори Смайт у красуню й справді було здійснено шляхом клінічного застосування стимуліну, який є складовою частиною крему “Врододій”. При цьому аж ніяк не передбачалося, що публікована реклама має викликати безпосередні асоціації, бо головна мета згаданого експерименту полягала тільки в тому, аби показати широкому загалу, що косметична промисловість, і зокрема фірма “Черіл”, провадить наполегливу дослідницьку роботу в інтересах жіноцтва. Проте, у зв’язку з недавнім критичним виступом одного періодичного видання (відомого своєю схильністю до ризикованих звинувачень, що межують з наклепом), ухвалено припинити публікацію розпочатих рекламних серій. Що ж до самого косметичного крему “Врододій”, то він випускатиметься й надалі, і вибагливі жінки, які воліють підтримувати свою вроду тільки найкращими засобами, матимуть змогу вільно придбати його.

Рада торгівлі також опублікувала заяву, в якій говорилося, що осудові піддано головним чином методи реклами, а не самий виріб, і що після відповідного аналізу його визнано цілком доброякісним продуктом, пропонованим до продажу за нормальною для даної групи товарів прейскурантною ціною. Рада вважає, що будь-які питання, пов’язані з порушенням етичних норм у галузі реклами, слід ставити перед відповідними професійними об’єднаннями, які мають спеціальні повноваження на розгляд таких справ.

Одне велике рекламне об’єднання, витримавши належну паузу, що мала свідчити про поміркованість його висновку, заявило таке: хоч, мовляв, кампанія “Врододій” і вражає своїм розмахом та винахідливістю, проте форми, в яких вона провадилась, не виключають можливості неправильного тлумачення її суті; отже, фірма “Черіл” виявила розумну далекоглядність, ухваливши припинити дальшу публікацію рекламних оголошень.

Заголовки, присвячені наслідкам репортажу про “Врододій”, і далі не сходили з газетних шпальт. У пошуках нових сенсацій репортери цілими зграями переслідували всіх, хто був причетний До цієї історії. Раптове зникнення доктора Джеймса Раффабуло виявлено дуже скоро. “ Творець штучної красуні зник! ” — повідомив один вечірній листок. Новину підхопили інші газети, висуваючи різні версії— як підкріплені Лактами, так і суто умоглядні. Заголовки сповіщали: “ Рафф у схованці ”, “ Лікар-митець утік за кордон ”, “ Де доктор Рафф? ”, “ Відставний ескулап накивав п’ятами ”. З сукупності фактів і свідчень, розкопаних пронозливими репортерами, напевне випливало, що доктор Рафф справді залишив Англію і, як гадали, знайшов пристановище в одній із скандінавських країн, де його досліди навряд чи могли викликати осуд.

Та наступна новина була набагато лиховісніша. Протягом кількох днів газети повідомляли, що Лора Смайт перебуває в готелі “Онікс-Асторія” і до неї приставлено приватного детектива, який охороняє її від небажаних відвідувачів та представників преси. Аж раптом наприкінці тижня всі лондонські вечірні газети одночасно зчинили галас: “ Лора Смайт зникла! ”, “ Де шукати “Дивовижну”? ”, “ Красуня втекла! Але куди? ”

Як виявилось, Лора Смайт залишила “Онікс-Асторію” серед ночі, коли навіть невсипущого Вїллербі на часинку здолав сон. Вона взяла таксі до Голборна, звідти іншим таксі доїхала до Бейзвотера, але далі всі сліди губилися. “Вона мала дуже пригнічений вигляд, — розповідав водій одного таксі, — а на обличчя спустила вуаль, наче не хотіла, щоб її впізнали”.

Скидалось на те, що й для Фасберже та інших керівників фірми “Черіл” втеча Лори Смайт була цілковитою несподіванкою. Натовп журналістів посунув до її колишньої домівки в Саут-Кенсінгтоні, де їх гостинно зустрічала розшаріла Пенелопа, яку дуже тішила така увага з боку преси. Одначе Лори там не було. Ні, вона навіть і не заходила. Далебі, Пенелопа й гадки не мала, куди вона могла податись. О, вона завжди була така — ніколи не знаєш, чого від неї чекати…