Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Меркулов подивився на Путіна, і той кивнув, показуючи тим самим, що хоче почути продовження. І шеф розвідки не підвів:

— Однак насправді, дозволивши нам захопити прибалтійські країни і фактично не зробивши серйозної спроби зупинити нас, коли у них була така можливість, НАТО перестало існувати як військовий союз. Воно вже втратило три країни і не зможе отримати їх назад. По суті, Альянс був підданий випробуванню, та не зміг його пройти!

Путін замислився на мить, потім посміхнувся крізь зуби, обвів поглядом своїх радників і стукнув кулаком по столу. Настав час показати всім, що він — людина величезної волі і господар долі.

— Шлях уперед вільний, — він подивився на міністра закордонних справ. — Євгене Сергійовичу, ваше завдання — продовжити працювати над свідомістю малих народів Альянсу і звільнити їх від американського впливу. Принцип «розділяй і пануй» має допомогти вам зробити так, щоб вони ніколи не повернули собі політичну волю як окремі нації. Водночас ми мусимо пам’ятати, що в таких війнах добре працює лише одна стратегія — концентрація сил. Тому через дипломатичні канали ви маєте донести до США і НАТО просту і ясну думку: будь-яка спроба повернути собі прибалтійські країни буде нами розцінена як атака на Росію. А такі дії отримають максимально жорстку відповідь з нашого боку. Не забувайте, що США — це країна-задирака. І, як усі хулігани, вона дасть задній хід, коли зіткнеться з реальною силою. По суті, є тільки один спосіб вести справи з Америкою — показати нашу міць.

— Що ви маєте на увазі? — кожен, хто сидів поруч, розумів, про що говорив Путін, але педантичний міністр закордонних справ хотів, щоб все було сказано публічно.

Путін знову оглянув зал, чітко усвідомлюючи всю жахливість цього запитання. Однак потім, із холодним поглядом, незворушним голосом та не виказуючи своїх емоцій, відповів:

— Щоб зупинити будь-яку серйозну контратаку з боку НАТО, я готовий використати тактичну ядерну зброю. Тією мірою, як ми робили це під час військових навчань. Я люблю називати таку тактику ядерною деескалацією, тому що це найбільш надійний спосіб утримати Захід від повномасштабної ядерної війни. Тільки так можна змусити Америку не ризикувати, щоб не зруйнувати Європу і свої міста.

Усі мовчали. Комаров подивився на обличчя тих, хто сидів за столом: ніхто не наважувався виказати будь-яких емоції. Навіть він сам — той, хто вже обговорював із Путіним це сьогодні вранці, — відчував важливість ретельно підібраних президентом слів. Але одна річ — включати застосування ядерної зброї у військову доктрину і зовсім інша — чути, як верховний головнокомандувач відверто натякає на можливість ядерного армагеддону і знищення життя в Європі.

— І ще, — продовжив говорити Путін, — я вважаю, що один жорсткий нокаутуючий удар — і наші противники заповзуть у свої нори, а ми станемо переможцями у цій війні. Тож неважливо, буде він проти США чи іншої країни НАТО. Якщо випадає така нагода, ми повинні діяти рішуче. Кілька смертей у західних країнах допоможуть врятувати безліч життів у майбутньому!

Путін повернувся до Гареєва, коли говорив це. Генерал сидів, наче за командою «струнко!», із притиснутими до тіла руками:

— Так точно, Володимире Володимировичу! Саме це і передбачено в нашій військовій доктрині. Ми маємо використовувати будь-який шанс, якщо він нам дається.

У цей момент до залу увійшов черговий офіцер генерального штабу, тихо підійшов до Гареєва, нахилився і щось прошепотів, а потім поклав на стіл перед ним аркуш паперу. Гареєв швидко прочитав отриману доповідь та усміхнувся.

Путін підняв брови:

— Михайле Миколайовичу, що там?

— Володимире Володимировичу, новий британський суперавіаносець «Королева Єлизавета» готується до відправки з Портсмута. Корабель має вирушити у Балтійське море на схід через Ла-Манш і доставити маневрову армійську групу. Наше джерело також повідомляє, що в авіаносця немає патрульних протичовнових літаків і в нього слабкий та неадекватний захист проти підводних човнів.

Путін посміхнувся вовчим вищиром і встав:

— Спостерігайте за кораблем і тримайте мене в курсі справ. Це може бути саме тією можливістю, про яку ми щойно говорили.

— Я бачу, що заперечень немає, — сказав генеральний секретар НАТО Костілек, обвівши поглядом членів Північноатлантичної ради. Це було вже їхнє третє зібрання, присвячене статті 5 та підтримці балтійських країн. — Комюніке, яке ми прийняли, надає чинності статті 5 договору про колективну безпеку членів НАТО, в нашому випадку — балтійських країн. Це був важкий процес, і я вітаю всіх членів ради з його завершенням. У відповідь на акт надзвичайної агресії щодо країн-членів НАТО, атаку на підрозділ Військово-повітряних сил США і потоплення «Екернфьорде» і «Падстоу» я і не очікував меншого. Сьогодні Альянс виявився втягнутим у збройний конфлікт. Поки ми приймали рішення про цей фундаментальний принцип колективного захисту, наша єдність піддавалася таким випробуванням, яких ніколи історія НАТО не знала. У похмурі дні, що, без сумніву, чекають на нас попереду, я прошу всіх вас пам’ятати: згуртованість Альянсу є джерелом нашої сили і має вирішальне значення для успішного виходу з цієї кризи. Йдеться, панове, не тільки про виживання НАТО, але й про збереження миру в Європі. І це буде неможливо без сильного Альянсу. Ми звільнимо захоплені країни, якщо тільки й надалі будемо рішучими і згуртованими. Наша основна мета зрозуміла — вигнати Росію з країн Балтії!