Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Силою волі Бертінетті змусив себе сфокусуватися на бортовому індикаторі і зрозумів, що за дві хвилини вони будуть за чотириста кілометрів від російської інтегрованої системи протиповітряної оборони S-400.

«Не зациклюйся, — застеріг він себе подумки. — Переймайся лише тим, що в змозі змінити... і думай про своїх хлопців».

Майор мигцем поглянув праворуч і назад: там, у темряві, просто в нього в хвості, на ідеальній дистанції майоріли бортові, навігаційні та буксирувальні вогні його напарника капітана Майка Райана. Він уже пройшов своє хрещення вогнем над Лієлварде в Латвії кілька місяців тому, але все ж був іще новачком в ескадрильї, тож його треба було трохи підбадьорити. По обидва боки від нього і в хвості, також дотримуючись належної дистанції, летіло ще шість літаків, готових до атаки з повітря. Пілоти з часів інструктажу знали, що перебувають буквально за метр від смертельної зони, а це означало, що кожному з них потрібен досвідчений лідер. Швидка радіорозмова — і Бертінетті вже знав, що вони пильнують один одного і готові до наближення ракети класу «земля-повітря».

Ще один погляд на екран та навігаційні системи, і саме цієї миті сигнальна система, вмонтована в шоломі, повідомила, що вони увійшли у небезпечну зону, де розташований S-400. Бортовий радар автоматично перемкнувся на повітряно-наземний режим, щоб пласка антена, встановлена на носі літака, почала синхронне мультицільове стеження.

«Будь-якої миті нас може помітити ворожий радар», — пробурмотів майор сам до себе, знаючи, що система «Воронеж» здатна відстежувати понад 500 літаків одночасно в межах більш як 600 кілометрів, а потому запустити ракету 40N6 зі своєї системи S-400 із дальністю ураження 400 кілометрів. Бертінетті підрахував, що на цій відстані ракета потребуватиме трохи більше ніж три хвилини від моменту запуску, щоб досягти й уразити їхню ланку літаків. А його літак був у ній ведучим.

«Будь-якої миті», — пробурмотів майор знову, намагаючись не напружуватись і розслабити руки настільки, наскільки це взагалі було можливо. Щойно його радар зафіксує наближення ворожої ракети, треба розвинути максимальну швидкість і летіти так, як ніколи в житті, щоб мати шанс вижити в цій неминучій бійні, якщо це взагалі можливо. Чекаючи на попереджувальний сигнал своїх систем, Бертінетті відчував слабку втіху від думки про те, що як тільки система відстежить той радар, його високошвидкісна протирадіолокаційна ракета полетить чітко за курсом, вказаним радіопроменем, — за умови, що літак перебуватиме досить близько від цілі. Це буде означати (якщо тільки росіяни не почнуть вживати контрзаходів, про які йому нічого не відомо), що його наступна ракета має значно більший шанс влучити в ціль. А ракета за нею — ще більший шанс, і так триватиме, поки вони не прорвуть російську оборону і не знищать її повністю.

Ще одна перевірка озброєння. Все працювало як слід, проте нічого не відбувалося. А літаки швидко наближалися до Калінінграда.

Радіо у його шоломі ожило:

— Аполло, це авіадиспетчер, як чути?

— Чую вас добре, диспетчере, — відповів Бертінетті, розмірковуючи, чого може хотіти наземне керівництво.

— Аполло, нам повідомили, що головна ланка літаків уже біля цілі, але не отримує жодних сигналів. Вони без перешкод наблизилися до цілі й вивели з ладу кілька систем «земля-повітря».

— Зрозуміло, диспетчере. У такому разі, гадаю, удар росіяни приберегли для нас, — Бертінетті дав найпростіше пояснення такої несподіваної новини.

— Аполло, навпаки, ми неодноразово отримували рапорти, що ворожі системи управління та зв’язку повністю вимкнені.

Бертінетті був приголомшений. Це могло означати лише одне: паралельно з повітряною атакою проводилася якась інша масштабна операція. Яким чином російська інтегрована система протиповітряної оборони, якої всі так боялися, могла вийти з ладу?

Та ще рано тішитися. Треба бути готовим виконати своє завдання і молитись, щоб боги війни були на їхньому боці.

Вже через годину Бертінетті зрозумів, що сталося щось надзвичайне. Готуючись до виконання завдання, пілоти 510-ї бойової ескадрильї знали, що під час атаки на радіолокаційну станцію Піонерська їм доведеться проникнути в найскладнішу інтегровану систему повітряної оборони на Землі. Цілком ймовірно, що це буде самовбивча місія. Але, схоже, російська система управління та зв’язку вийшла з ладу, через що й не було атакуючих ракет класу «земля-повітря».