Олдос Гакслі: Який чудесний світ новий!

— По суті, – зробив висновок Директор ІЗЦ, – бокановскіфікація складається з серії затримок розвитку. Ми зупиняємо нормальне зростання, і, хоч як це парадоксально, яйце у відповідь брунькується.

«У відповідь брунькується». Олівці працювали невпинно.

Він показав пальцем. На конвеєрній стрічці, що дуже повільно рухалася, стояв заповнений ущерть пробірками стелаж, який саме цієї миті зникав усередині великого металевого ящика, тоді як з другого боку ящика вигулькував інший подібний стелаж. Уся ця машинерія легенько вуркотіла. Директор пояснив їм, що цей процес триває вісім хвилин. Більше восьми хвилин потужного рентгенівського опромінення яєчко не витримує. Деякі з них гинуть; з тих, що залишилися, найменш сприйнятливі діляться навпіл; більшість продукує чотири зародки; деякі – вісім; усіх їх повертають в інкубатори, де зародки починають розвиватися; тоді, за два дні, їх раптово охолоджують; охолоджують і перевіряють. Два, чотири, вісім зародків також починають брунькуватися, після чого їм дають мало не смертельну дозу алкоголю; внаслідок чого вони знову розвиваються й дають паростки... брунька з бруньки, брунька з бруньки... і щойно після цього (дальші зупинки розвитку виявляються зазвичай фатальними) їх залишають у спокої. До цього часу з оригінального яєчка постають від восьми до дев’яноста шести ембріонів... а ви погодитеся, що це просто дивовижне вдосконалення природних процесів. Ідентичні близнюки, але не жалюгідні двійнята чи трійнята, як у старі живородні часи, коли яйце могло інколи випадково розділитися, а десятки, дюжини близнят одразу.

— Дюжини, – повторив Директор, розкинувши вбік руки, немовби роздавав щедрі дари. – Дюжини.

Але один зі студентів нерозсудливо запитав, яка в цьому перевага.

— Мій любий хлопче! – рвучко обернувся до нього Директор. – Невже ти не бачиш? Невже не бачиш ? – Він підняв руку вгору з урочистим виразом обличчя. – Процедура Бокановського – це один з найважливіших інструментів суспільної стабільності!

«Найважливіший інструмент суспільної стабільності».

Стандартизовані чоловіки й жінки; шаблонними партіями. Персонал цілої маленької фабрики походить з одного-єдиного бокановскіфованого яйця.

— Дев’яносто шість ідентичних близнюків обслуговують дев’яносто шість ідентичних верстатів! – Його голос аж тремтів від ентузіазму. – Ви нарешті знайшли своє місце. Вперше в історії. – Він процитував планетарне гасло: – Спільність, Ідентичність, Стабільність. – Величні слова. – Всі питання було б розв’язано, якби процес бокановскіфікації міг стати нескінченним.

Стандартні гамми, незмінні дельти, шаблонні епсилони. Мільйони ідентичних близнюків. Принцип масової продукції нарешті застосовано в біології.

— Але, на жаль, – похитав головою Директор, – ми не можемо зробити цей процес безконечним.

Дев’яносто шість – це, здається, межа; сімдесят два – хороший пересічний показник. Продукувати якомога більше партій ідентичних близнюків з одного яєчника за допомогою гамет того самого чоловіка – це був найкращий (на жаль, не ідеальний) результат, якого вони могли досягти. І навіть це було нелегко.

— Адже природний процес дозрівання двохсот яєчок триває тридцять років. А перед нами стоїть завдання стабілізувати населення невідкладно, тут і зараз. Видушувати близнят по краплині впродовж чверті сторіччя – яка з цього користь?

Очевидно, що жодної користі. Але завдяки технології Подснапу процес дозрівання було неймовірно пришвидшено. Тепер можна було впевнено казати про дозрівання протягом двох років не менше ста п’ятдесяти яєчок. Запліднюй і бокановскіфуй – інакше кажучи, помножуй на сімдесят два – і впродовж двох років отримаєш пересічно майже одинадцять тисяч братів і сестер того самого віку партіями по сто п’ятдесят ідентичних близнюків.

— А у виняткових випадках один яєчник може випродукувати понад п’ятнадцять тисяч дорослих індивідуумів.

Директор підкликав світловолосого й червонощокого молодика, котрий якраз проходив повз них.

— Містере Фостер, – гукнув він. Червонощокий молодик підійшов ближче. – Який був рекордний приплід з одного яєчника, містере Фостер?

— Шістнадцять тисяч дванадцять у цьому центрі, – без вагань відповів містер Фостер. Він це випалив блискавично, виблискуючи жвавими синіми очима і вочевидь отримуючи неабияку втіху від цитування цифр. – Шістнадцять тисяч дванадцять; партіями по сто вісімдесят дев’ять ідентичних яєчок. Але в деяких тропічних центрах, – не вмовкав він, – результати, звичайно, ще кращі. У Сінгапурі часто продукують понад шістнадцять тисяч п’ятсот, а в Момбасі вже навіть сягнули відмітки в сімнадцять тисяч. Ну, але ж вони мають над нами значні переваги. Бачили б ви, як реаґує на гіпофіз яєчник негритянки! Це просто дивовижно, якщо ви досі працювали тільки з європейським матеріалом. А все ж, – додав він, усміхнувшись (тут в очах у нього з’явився бойовий блиск, а підборіддя виклично випнулося), – усе ж таки ми спробуємо їх випередити. Я, власне, працюю тепер над розкішним дельта-мінусовим яєчником. Йому тільки вісімнадцять місяців. Він має вже понад дванадцять тисяч сімсот дітей, або декантованих, тобто видобутих з пляшок, або ще в ембріональному стані. І це далеко не кінець. Ми їх випередимо.