Дуглас Адамс - Життя, Всесвіт і все суще

— Саме таке ви й сказали.

Звичайно, в сьогоденній Галактиці майже не залишилось висловів, що вважалися б непристойними. Багато слів та виразів, які ще якихось там п'ятдесят років тому здавалися настільки неприйнятними, що коли їх хтось вживав на людях, то його, порушника цього табу, виключали з пристойного товариства, бувало, й пристрілювали, то тепер такі слова сприймаються як повноцінні та змістовні, а на тих, що ними користуються щодень у розмовах та письмово, дивляться як на цілком сучасних, розкутих, незакомплексованих особистостей.

Наприклад, коли в останньому зверненні до нації міністр фінансів Все-королівської маєтності планети Узварбиз'їв зібрався з духом і сказав, що, дякуючи то цьому, то тому, а ще тому факту, що протягом певного часу ніхто на планеті не варив ніякої страви, схоже на те, що їх улюблений король врізав дуба, а переважна більшість населення ось уже більше трьох років як насолоджується відпусткою, народне господарство планети, як він насмілився назвати, «попало в копирдяйську ситуацію», всі були настільки тим потішені, що він зміг спокійно вийти з залу засідань і заявити, що вони не помітили однієї незначної дрібнички: за єдину ніч їхня п'ятитисячорічна цивілізація йокнулась.

Та навіть не дивлячись на те, що такі слова, як «копирдяй», «ракло» та «пилодром» повністю прийнятні і загальновживані, одне слово перебуває під суворою забороною. Поняття, яке воно несе в собі, настільки відразне, що в усіх куточках Галактики його категорично заборонили друкувати або вимовляти в радіо-телевисиланнях, опріч як у серйозних кіносценаріях. Та є на світі, чи то пак була, одненька планета, де ті тупі пилодроми не знали, що воно означає.

— Розумію, — сказав Артур, хоч насправді ж він не зрозумів анічогісінько, — і що ж дають за те, що в серйозному кіносценарії звільна вживають назву безневинної, хоча трохи й нуднуватої європейської країни?

— Пам'ятний приз «Рорі», — відповіла дівчина, — то така маленька срібна штуковина на великому чорному п'єдесталі. Ви щось сказали?

— Та нічого я не сказав. Я тільки мав намір спитати, на що та срібна…

— Ой, мені здалося, що ви сказали «Гоп!»

— Що я сказав?

— «Гоп!»

Протягом останніх років на летючу вечірку без запрошення частенько завалювалися гуляки з інших планет. І вже тривалий час постійні завсідники вечірки, споглядаючи згори рідну планету — її зруйновані міста, спустошені авокадні ферми, сплюндровані виноградники, широкі пролисини нових пустель, моря, занечищені крихтами печива та дечим гіршим, — подумували про те, що їхня Батьківщина якось непомітно втратила свою притаманну їй колись красу. Деякі з них уже стали ламати голови, як би протверезіти і підготувати вечірку до виходу в широкий космос і пошукати, а чому б і ні, інших світів, де й повітря чистіше і де можна почуватися вільніше.

Такий розвиток подій припав би до серця тій жменьці напівголодних фермерів, які ще спромогались добувати харч з виснаженого грунту планети, та того дня, коли вечірка з гиком вилетіла з хмар і перелякані фермери позадирали голови, передчуваючи черговий наскок на винокурні та сироварні, вечірківцям відразу ж стало ясно, що найближчим часом навряд чи вона куди полетить і взагалі гулянка скоро скінчиться. Ой, дуже скоро настане час хапати капелюхи та пальта й, осолопіло вилізши назовні, довго з'ясовувати, котра година, який місяць, який рік надворі і де на цій осмаленій та сплюндрованій землі найближча стоянка таксі.

Вечірка сплелася в макабричних обіймах з дивним білим зорельотом, який майже простромив її наскрізь. Удвох вони крутилися, вертілися і гойдалися в небесах у гротескних позах, нехтуючи своєю вагою.

Хмари розчахнулися. Повітря з ревом кинулось увсебіч.

У цьому борюканні вечірка та кріккітський крейсер трохи скидалися на двох качок, одна з яких намагається створити третю всередині другої, а друга качка з усіх сил намагається втовкмачити, що вона ще не готова завести каченя і взагалі не впевнена, що бажає мати гіпотетичне каченя, у всякому разі, від даної конкретної першої качки і певно ж не тоді, коли вона, друга качка, перебуває в стані польоту.

Від усього цього небо співало і стогнало та мотлошило землю ударними хвилями.

І неждано фукнувши, кріккітський корабель щез.

Вечірка безпорадно беркицьнулась у небесному просторі, подібно до людини, яка сперлася на двері, а вони візьми та й відчинися. Вечірка крутилася і вихлялася на своїх Говерських реактивних двигунах. Вона спробувала випрямитися, та замість того перевернулася догори дригом і пошкандибала в протилежний бік неба.