Джеймс Дешнер - Бігун у Лабіринті

Тереза обернулася, нахмурившись:

— Томе, невже я схожа на дурепу? Я здатна запам’ятати…

Її урвав гучний шум, що почувся десь нагорі й позаду. Томас аж підстрибнув. Обернувшись, він побачив, що крізь отвір нори протискається грівер, мов за помахом чарівної палички виростаючи в темному просвіті отвору. Перш ніж влізти в нору, грівер втягнув шпичаки й увібрав механічні кінцівки, та щойно він глухо гепнувся на підлогу, знову наїжачився дюжиною гострих страшних пристосувань, які тут здавалися ще смертоноснішими.

Томас заштовхав Чака собі за спину й повернувся обличчям до монстра, виставивши списа, наче він і справді міг чимось зарадити.

— Терезо, швидше вводь код! — закричав він.

З мокрої шкіри грівера вискочив тонкий металевий стрижень, з якого з’явилися три леза, розгорнулися, наче пелюстки квітки, й, обертаючись, почали наближатися до Томасового обличчя.

Обіруч Томас міцно стиснув спис, а його вістря з примотаним ножем опустив поперед себе аж до підлоги. Відстань до нищівних лез, готових порубати його на капусту, скоротилася до двох футів. Томас напружив м’язи і щосили рвонув спис угору і вбік. Описавши дугу в повітрі, спис завдав удару по гріверових ножах, які, підлетівши вгору до стелі, впали просто на тулуб самого чудовиська. Монстр невдоволено ревнув і, вбираючи в себе шпичаки, відкотився назад на кілька футів. Томас стояв, важко відсапуючись.

«Можливо, вдасться його затримати, — крикнув він до Терези . — Поквапся!»

«Майже закінчила», — відповіла вона.

Грівер знову випустив шпичаки, посунув уперед і, викинувши іншу кінцівку, озброєну величезними кігтями, з клацанням спробував вихопити у хлопця спис. Томас замахнувся і, вклавши в удар усю силу, згори гепнув списом по клішні, поціливши в основу знаряддя. З гучним тріском і хлюпанням механічна кінцівка випорснула з кріплення і впала на підлогу. Майже відразу з рота істоти вихопилося пронизливе виття. Вона знову відступила, так само блискавично втягнувши шпичаки.

— А цих гадів можна здолати! — переможно вигукнув Томас.

«Комп'ютер не дає ввести останнє слово!» — пролунав у голові Терезин голос.

Томас її ледь розчув, тому не зрозумів, про що вона говорить. Йому було не до того: намагаючись скористатися тимчасовою безпорадністю грівера, він з войовничим гуком кинувся вперед. Щосили розмахуючи списом, хлопець вискочив на м’яку спину істоти і з гучним хрускотом відбив ще дві механічні «руки», що потягнулися були до нього. Потім напружив ноги, відчуваючи, як вони з бульканням занурюються в слизьку шкіру почвари, заніс списа над головою і всадив його в монстра. З рани бризнув фонтан липкої жовтої рідини, заливаючи Томасу ноги, та він і не думав відступати і намагався якнайглибше встромити зброю в огидну тушу. Нарешті випустив ратище з рук і зіскочив на підлогу, щоб знову приєднатися до Терези й Чака.

З дивною для себе насолодою Томас спостерігав, як грівер конвульсивно тіпався, розбризкуючи на всі боки жовту оливу. Він то втягував, то випускав шпичаки зі шкіри, а решта інструментів без ладу молотили на всі боки, врізаючись у тіло самого господаря. Невдовзі грівер став затихати, з кожною краплею крові а чи палива втрачаючи сили.

За кілька секунд він узагалі припинив ворушитися. Томас не міг повірити. У нього це просто в голові не вкладалося: він щойно здолав грівера — одну з почвар, які два роки тероризували глейдерів.

Хлопець озирнувся через плече на Чака. Хлопчик стояв неподалік, роззявивши рота.

— Ти його вбив, — прошепотів Чак і засміявся, наче враз вирішилися всі проблеми.

— Виявилося, що це не так уже й важко, — пробурмотів Томас і подивився на Терезу.

Дівчина відчайдушно молотила пальцями по клавіатурі. Він одразу ж зрозумів: щось пішло не так.

— У чому проблема? — гукнув він. Підскочивши до Терези, він подивився їй через плече і побачив, що вона знову і знову намагається набрати слово «ТИЦЬ», але марно — букви ніяк не хотіли з’являтися на екрані.

Дівчина вказала пальцем на брудне скло монітора, єдиною ознакою життя якого було тьмяне зеленаве світіння. Екран був порожній.

— Я ввела всі слова, одне по одному. Кожне відображалося на екрані, звучав сигнал — і воно зникало. Але останнє слово набрати не виходить. Узагалі нічого не відбувається!

Почувши це, Томас похолов.

— І… чому?

— Я не знаю! — вона повторила спробу, потім ще раз. Слово не з’являлося.

— Томасе! — заверещав Чак у них за спиною. Томас обернувся і побачив, що хлопчик показує на вхід у нору, через яку пхався ще один грівер. Просто в них на очах монстр гепнувся на труп свого родича, і відразу по тому в отворі показався ще один грівер.