Владимир Владко - Аргонавти Всесвiту (на украинском языке)

- Нам зараз це на руку. Альфа- i бета-частинки мають дуже невеличку проникливу властивiсть - у вiдмiну вiд гамма-частинок. Отже, буде досить захисту з свинцевих сумок i домiшку свинцю в склi шоломiв. Звичайно, важкi свинцевi сумки дуже утруднять роботу i не дадуть можливостi скоротити кiлькiсть вилазок до печери. Проте iншого виходу я не бачу. Так, це питання ясне, хоча, зрозумiло, вам, Вадиме, доведеться ще раз пильно вимiрити активнiсть випромiнювання мiнералу, особливо - в печерi. Вiд цього, як ви розумiєте, залежатиме тривалiсть перебування в надрах. Далi, скафандри доведеться тримати не в каютi, а в одному з шлюзiв астроплана. Їх зовнiшня поверхня пiд впливом альфа- i бета-частинок може стати радiоактивною i теж небезпечною для нас.

- Правильно, Миколо Петровичу, - погодився Сокiл. - Треба буде регулярно перевiряти i скафандри.

- То ж воно й є. Я зовсiм не хотiв би, щоб хтось з вас занедужав на променеву хворобу... Тепер далi. Зберiгати iнфрарадiй поки що краще всього назовнi. В нашому мiжгiр'ї є чимало невеличких печер. Подивимося, як вiн поводитиметься, коли його зiбрати докупи: це також нез'ясоване питання. А от як везти iнфрарадiй на Землю - остаточно не знаю, - засмучено сказав Риндiн. - Космiчне промiння може влаштувати нам таку реакцiю, таку активiзацiю iнфрарадiю, що ми з вами i кiсток не зберемо... Судячи по вашому експерименту, Вадиме, можна чекати, що космiчне промiння буде активiзувати iнфрарадiй ще дужче.

- Цiлком можливо. А коли захистити мiнерал на час польоту свинцевими аркушами? - висловив припущення Сокiл.

- Ви забуваєте, що вони знадобляться нам самим, дорогий мiй, спростував його Риндiн. - Свинцевих аркушiв у нас не так уже багато. Нi, це не пiдходить... Проте що можна вигадати ще? Не знаю... Можу сказати тiльки одне: якщо нам не пощастить знайти захист iнфрарадiю вiд космiчного промiння - доведеться вiдмовитися взагалi вiд думки везти його на Землю. Так, так, Вадиме, я розумiю, що вам неприємно чути таке. Але ми не можемо рискувати долею цiлої експедицiї! - твердо закiнчив Риндiн.

- Гадаю, слово "рискувати" тут надто делiкатне, - озвався Ван Лун. Вважаю, ми просто вибухнемо по дорозi. Якщо не упакуємо iнфрарадiй дуже-дуже добре.

Сокiл мовчав. З його засмученого обличчя було видно, що йому важко примиритися з думкою про неможливiсть привезти дорогоцiнний мiнерал, реальне ствердження його теоретичних мiркувань, на Землю. Але вiн навiть краще за iнших розумiв, що Риндiн має цiлковиту рацiю. Треба будь-що знайти, винайти засiб захистити iнфрарадiй вiд впливу космiчного промiння. Втiм, де той засiб? У чому вiн полягає? Як його знайти?..

Того вечора Галя Рижко довго не могла заснути. Вона лежала в гамаку i мiркувала. Яка страшна сила таїться в iнфрарадiї! I як дивно, що вiн такий простенький, непоказний зовнi! Якiсь камiнцi. Ну, свiтяться в темрявi, велике дiло! Звiсно, забавно, втiм... Нi, це просто досадно: якщо б камiнцi не свiтилися, вона, напевно, пройшла б повз них i не звернула анi найменшої уваги. Невже i ультразолото буде таким самим непомiтним? Нi, нi, такого не може бути! Адже ж сама назва яка приваблива: ультразолото! Цiкаво, як воно виглядає? I хто з них його вiдшукає? Мабуть, Вадим Сергiйович, вiн спецiально ж розшукує його, те ультразолото. I навiть каже, що воно мусить бути десь поблизу...

Фантазiя дiвчини розпалювалася. А чому не може трапитися так, що ультразолото знайде також вона? Скажiмо, це може вiдбуватися так...

Вони довго, цiлий мiсяць копають глибоку шахту. Вадим Сергiйович палко доводить, що ультразолото незабаром з'явиться, а проте його все немає й немає. Вони в скафандрах спускаються в шахту i шукають глибше й глибше. Складнi прилади пiдтверджують слова Вадима Сергiйовича: так, шукачi ультразолота на вiрному шляху! Дедалi бiльше пiдвищується температура в шахтi. Ось уже майже неможливо працювати, така жара. Мабуть, шукачi наблизилися до пiдземних вогнищ, де створюється магма. Так, певна рiч, тiльки там можна ще знайти дорогоцiнний благородний метал, тiльки там, у глибоких надрах Венери, збереглися його запаси. I жара, задушлива жара!.. Хтось падає непритомний. Його виносять з шахти, але Галя не кидає роботи. Вона знає, що саме їй треба бути попереду, завжди попереду! Галя обливається потом, вона вже через силу може дихати, в головi стоїть важкий гул, але вона вперто працює. Потiм ще хтось непритомнiє. Проте не вона! Вона лишається сама. На нiй лежить уся вiдповiдальнiсть, вiд неї залежить успiх дiла! Галя знає це - i працює. I ось лунає грiм! Все навколо гуркотить i здригається, це дуже страшно, - але iз отвору, який пробила останнiм ударом Галя, вже ллється потiк вогняного, слiпуче яскравого, дорогоцiнного розплавленого ультразолота! I тодi втомлена вкрай, але безмежно щаслива Галя пiдiймається на поверхню i скромно доповiдає Миколi Петровичу: ультразолото знайдене!..