Мабуть, справа дiйсно була невiдкладна, бо Хотенков без всякого вступу запитав:
— Як далеко ви сягнули своїми дослiдами?.. Я чув, що ви знайшли принцип, як руйнувати гравiтацiйне поле?
— Одверто кажучи, не знаю, — знизав плечима Заяц. — В суботу це менi вдалось на мить зробити, але коли я хотiв повторити дослiд сьогоднi, саме трапився вибух у Африцi. Другої половини дня я був такий схвильований, що дослiдiв не продовжував. Вiзьмусь за них найближчим часом.
Хотенков мовчав, поки вони пiднялись сходами i зайшли до кабiнету, а потiм сухо сказав:
— Дослiд ви повиннi повторити завтра, тобто вже сьогоднi, вранцi. А щодо подiй у Африцi… то вони повиннi тiльки пiдштовхнути вас продовжувати роботу.
Доктор Заяц глянув на академiка здивовано, але нiчого не вiдповiв.
— Ви — єдина людина, яка може не допустити того, щоб вибух у Африцi вiдгукнувся аж у Всесвiтi.
— Ви говорите це серйозно?
— Цiлком. Нiколи я не говорив так серйозно, як зараз. А втiм, переконайтесь самi.
Обернувшись до столика бiля стiни, Хотенков увiмкнув магнiтофон. З динамiка почувся стогiн i одчайдушнi зойки: «Хочу жити!.. Хочу жити!.. Врятуйте мене, я хочу жити!». Знову стогiн, знову крики: «Я нiколи не хотiв убивати, то тiльки Смiт та Морган погрожували всiм бомбою… Боже врятуйте мене!.. Все розповiм… На «Променi» є ще троє: Грубер, Мак-Гардi та…» подальшi слова зливаються у невиразне бурмотiння.
Хотенков вимкнув апарат.
— Зрозумiли?.. На плiвцi записано голос пораненого, якого пiдiбрали недалеко вiд мiсця вибуху. Разом з iншими кiлькома безумцями вiн ховався в скелях Африканського узбережжя. Бiс його знає, де цi божевiльнi взяли атомну бомбу. Вона стала для них фатальною: пiд час вибуху загинули майже всi. Живим лишився тiльки оцей поранений та тi три, якi поки що спокiйно подорожують на борту «Променя»… Вони називають себе «Братством сильної руки»… — Хотенков зробив паузу. — Звiсно, «Промiнь» ми попередили одразу ж, але радiограма вже не допоможе. До Проксими вона дiйде, як ви знаєте, тiльки за чотири роки, а корабель ось-ось досягне мети, якщо не загинув, звичайно, при вибуху нової зiрки… Вiд результатiв вашої працi залежить тепер доля всiєї експедицiї… Розумiєте, чому я вас викликав?
Вчений зосереджено кивнув головою:
— Розумiю… Я навiть не уявляв… Зроблю все, що тiльки зможу.
— Увага, увага! — урочисто проголошує iнженер Фратев, головний спостерiгач «Променя». — Корабель перетнув орбiту планети Октава. Це означає, що ми вступили в сонячну систему Альфа Центавра А!
Нiби чудом, усiх покидає втома багатоденної напруженої працi. Наближення «Променя» до яскраво сяючого двовiр'я потребувало все бiльше i бiльше складних i точних розрахункiв. Ще до прильоту в сонячну систему необхiдно було «зважити» й «вимiряти» планети, встановити їхню температуру та склад атмосфери. За вiдносно короткий час ученi повиннi були розрахувати орбiти всiх восьми планет, якi були виявленi у Центавра А. У цiй титанiчнiй працi неоцiненним помiчником їм став «електронний мозок» чеського вченого Свободи — машини, яка за кiлька хвилин виконувала тi розрахунки, що вимагали б багаторiчних зусиль цiлого колективу обчислювачiв.
Академiки Навратiл та Чан-су з допомогою радiолокаторiв проникали крiзь атмосферу планет i вивчали їхнi поверхнi. Повiдомлення Фратева застало їх саме тодi, коли вони на екранi астротелевiзора уважно розглядали зображення Терцiї — Третьої, - планети, що, як i всi iншi планети незнайомої сонячної системи, дiстала свою назву за порядком вiддаленостi вiд центрального свiтила.
— Наша Земля теж третя вiд Сонця, але з Терцiєю її не порiвняти! почухав потилицю Чан-су. — Погляньте: море й море… Де-не-де острiвець — i знову море. Для рослин i вищих iстот тут просто не лишається мiсця.
— Мене це й не дивує, - сказав тихо Навратiл, не зводячи погляду з зображення планети. — Зiрка Центавра А за своєю яскравiстю, температурою, масою та розмiрами справдi дуже схожа на наше Сонце. Але ми не повиннi забувати, що Центавр — тризiр'я, тодi як Сонце — самотнє. Це означає, що на планети цiєї системи впливають ще два свiтила, розташованi порiвняно близько. Можна припускати, що найкращi умови для вищих форм життя могла б мати планета, бiльш вiддалена вiд Центавра А, — наприклад, Кварта або Квiнта.
Академiк Чан-су замiсть вiдповiдi натиснув на одну з кнопок вiдеофону:
— Товаришу Северсон, прошу, скеруйте iмпульси радiолокаторiв на планету Кварту.
Навратiл обернувся до вiкна. На його обличчя впало сяйво далекого Сонця.
Читать дальше