Владимир Бабула - Планета трьох сонць

— Якщо взагалi вже не пiзно… — тихо додала Заяцова. Запала обтяжлива пауза. її порушив дзвiнкий дитячий голос iз спальнi:

— Татусю, ти не забув, що сьогоднi «Промiнь» святкує рiчницю?

— Чи бачиш? — кивнула Заяцова. — Який батько, такий i син! Уже також прокидається вдосвiта… Чому не спиш, Юрко?

— Боюсь, щоб татко не пiшов. Я обiцяв хлопцям з гуртка запитати, чи можемо ми прийти сьогоднi о десятiй в лабораторiю подивитись репортаж… Татусю, правда ж, можна?

— Не знаю, не знаю… — почухав потилицю Заяц. — В мене на сьогоднi стiльки заплановано, що… За сьогоднiшнiй репортаж ти менi краще вибач. Подивитись його можна добре i вдома або на вашому телевiзорi в обсерваторiї.

— Нi, татусю, краще в тебе, на Петржалцi! — попросив хлопець. — Я вже друзям пообiцяв… Побачиш, тебе нiяк не потурбуємо. Адже це в день рiчницi, тату…

— Ну, хто встоїть перед вами, науковi працiвники! — засмiявся Заяц. Але попереджаю, що вас до лабораторiї не покличу. Лишитесь в кiмнатi для гостей. Менi потрiбна повна тиша.

Юрко з'явився у садку бiля лабораторiї Заяца ще о пiв на десяту. Обiйшов навколо будинку, зазираючи в вiкна. Помiтивши батька, який, схилившись над приладами, щось записував у блокнот, хлопець постукав у шибку i привiтально помахав рукою. Потiм побiг тротуаром до бергера Дунаю, сiв у траву i з насолодою пiдставив обличчя ранковому сонцю.

Блакитним небозводом снували вертольоти та конвертоплани, якi цього чудесного недiльного ранку переносили екскурсантiв у наймальовничiшi куточки природи; Дунаєм пливли прикрашенi прапорцями плавучi готелi. Але Юрка сьогоднi не приваблювали подорожi в незнанi країни. Вiн нетерпляче поглядав на башту висотного будинку бiля моста, — власне, на стрiлки годинника.

«За п'ять хвилин десята, а хлопцiв ще нема! — думав вiн досадливо. — I треба ж їм запiзнитись саме сьогоднi!.. Ну, чекати не буду: хто пiзно приходить, той сам собi шкодить!»

Юрко помчав до лабораторiї, навшпиньки зайшов у довгасте примiщення з кiлькома рядами крiсел, сiв до круглого столика i ввiмкнув телевiзор. З проектора ринув потiк променiв. На протилежнiй стiнцi з'явилось неясне зображення. Хлопець ще трошки покрутив ручки настройки. I ось вирисувався малюнок космiчного корабля з написом: «Промiнь».

— Через три хвилини починаємо телевiзiйну передачу для молодi, оголосив диктор. — Як ми повiдомляли минулої недiлi, сьогоднiшнiй репортаж про подорож «Променя» у Всесвiт буде ювiлейним. Вiсiм рокiв тому зорелiт стартував з головного космодрому на Мiсяцi й вирушив у далеку подорож. За останнiм повiдомленням, одержаним з «Променя», всi члени екiпажу здоровi, подорож вiдбувається точно за розрахунками академiка Навратiла… Юрко так захопився репортажем, що навiть не помiтив, що вiн у примiщеннi вже давно не один. А на екранi один по одному проходять кадри, переданi свого часу з зорельота.

— Що глибше проникає «Промiнь» у Всесвiт, то важче стає зв'язуватись з Землею, — продовжує диктор. — Як ви знаєте з школи, радiохвилi поширюються простором з швидкiстю свiтла. А вiдстань, яку повинен подолати «Промiнь», вимiрюється свiтловими роками. Тому на цi роки запiзнюються повiдомлення з «Променя», а також нашi передачi, надiсланi завойовникам Всесвiту. А це великий недолiк. Зараз ми дiзнаємось чому… Пригадаємо те, що трапилось три роки тому, в п'яту рiчницю подорожi «Променя» Всесвiтом…

На екранi з'являється кабiнет президента Всесвiтньої Академiї наук. Заходить академiк Лєсной. Видно, що вiн схвильований.

— Товаришу президент, менi вдалось розшифрувати загадковi сигнали з Всесвiту. То — благання про допомогу. Iстотам з Проксими Центавра чомусь загрожує велика небезпека. Чому саме — я досi не зрозумiв.

Президент вiтає академiка з великим науковим досягненням, а потiм запитує стурбовано:

— Ви переконанi, що це справдi прохання про допомогу?

— Так, сумнiву немає… - простягає академiк президенту котушку магнiтофонної плiвки з записами сигналiв та товстий стос паперiв. — На жаль, екiпаж «Променя» одержить це повiдомлення надто пiзно…

На екранi знову з'являється обличчя диктора.

— Це повiдомлення, надiслане Академiєю екiпажу зорельота, й досi мандрує мiжзоряним простором, а «Промiнь», за розрахунками академiка Навратiла, має сьогоднi досягнути планети Iкс сонячної системи Проксима Центавра. Будемо сподiватись, що небезпека, яка загрожувала нашим сусiдам, уже минула.

На честь вiдважних завойовникiв Всесвiту сьогоднi в усiх мiстах свiту будуть влаштованi фейєрверки, а на небозводi засяє свiтловий напис: «ПРОМIНЬ»-ПЛАНЕТА IКС»…