Олександр Бугай - Замах на Селену (Збірка)

— Ось бачте, — каже Вавила, — і на Землі людський вік уже треба скорочувати.

— Як це скорочувати? — обурюється пані Леля.

— А так. Встановити тверду межу, після якої кожен мусить подумати, яким робом звільнити місце для молодших.

— Ото була б робота для рекетерів та мафіозів! — вигукує цехмайстер.

Видно, добряче вони йому допекли.

— Це жорстоко! — хвилюється Леля. — Мало того, що різні хвороби вкорочують життя, так ще й ми тим хворобам хочемо допомогти. Це не гуманно!

— Я пропоную всіх молодих чоловіків, — каже цехмайстер, крутнувши головою на сто вісімдесят градусів, — відправляти на приборкання стихій. Наприклад, розбудовувати міста на морському дні. І площа поселень збільшиться, і приріст населення зменшуватиметься. Той втопиться, той захлинеться.

— Нудяра! — прошепотіла панна Леля.

Вона б хотіла вразити цехмайстра поглядом, але той на неї не дивиться.

— Ми вже «Бами» будували, — каже Платон, — і що це дало?

— А як тоді бути з жінкам? Їх і так більше чоловіків? — запитує сталевим голосом Вавила. — Куди їх?

— Ви жінок не чіпайте, — креснула великими очима Леля, аж Вавила прикусив язика, бо дивився на уособлення жіночої мудрості, як завжди, з інтересом.

— Шановні колеги! — втрутився у спірку магістр права. — Мова йде про заселення Меркурія. Зважаючи на земні негаразди, вік меркуріян встановимо не вище сотні років кожному. Надіюсь, цього їм вистачить?

— Сотню земних? — перепитує обнадійливо панна Леля.

— Звісно, що земних, — твердить пан Платон, — які ще будуть пропозиції?

— Я пропоную на Меркурії запровадити сумчастих жінок, — невпевнено виголошує цехмайстер, — досвід з Австралійським континентом підказує, що сумчасті ссавці набагато сумирніші від плацентних і повільно плодяться. Он скільки вже записано в Червону книгу.

— Дивно, чому не завелися до цього часу у Австралії сумчасті жінки? — дивується Вавила.

Платон заперечив:

— Жінки мають бути чарівними. А ви на живіт торбу хочете почепити.

— І вчепив би, якби моя воля! — не відступає пан цехмайстер.

Він старий холостяк і, певно, жононенависник.

Вавила очунявся від Леліного погляду і каже:

— Всі війни врешті-решт починалися від капризів жінки. Хоч вона і слабка тілесно, але має хитрий розум і загребущу натуру. — Тепер уже він на панну не дивиться.

— Але ж завдяки таким рисам, — гордо парирує панна Леля, — жінки вивели людство із дикого стану! Це вони зробили людей людьми. В тому числі і вас, пане Вавило! — потім вона звертається до магістра Платона: — Я підтримую пропозицію пана Веремія. Давайте заселимо Меркурія сумчастими жінками.

Платон стурбовано відтягнув пальцями мочку вуха.

— Але жінки мусять бути взірцем краси! Вам усім відомо, що на красі тримається світ. І ми не маємо права жінок спотворювати.

— Пане Платоне! — вигукує цехмайстер. — Признаюся, що я уже давненько мізкую над цим питанням. І вже дещо заготовив для сумчастої структури. Наприклад, я маю гени округлостей жіночого тіла, а також — стрункості, ніжності, сором’язливості, цнотливості і ще з сотню інших.

Платон ніяк не може погодитися з таким поворотом справи, тому продовжує стояти на своєму.

— Вважаю, що на животі торба — це явна антикраса.

Вавила на боці Платона:

— Дійсно, нехай жінка буде тричі симетрична, і сто разів пропорційна, та коли уявиш оту торбу, то й руки опускаються, — він скоса дивиться на Лелю.

Цехмайстер не здається:

— Для чоловіків це буде додаткова зручність. Пляшку в торбу, жінку під руку — і немає проблем.

Леля підводиться і каже:

— Колеги! Не поспішайте заперечувати. Можливо в цьому варіанті і є рація. Меркурій — планета невеличка. Варто спробувати. Те, що не вдалося нашим попередникам на Австралійському архіпелазі, нам вдасться на Меркурії. Адже малюки у сумчастих народжуються зовсім дрібненькими. Це і буде запорукою більшої уваги до дитяти, а разом з цим і до сім’ї. Можливо, таким чином зменшиться розпуста, бо жінка через оту сумку на животі не матиме потрібних для розпусти вільностей.

Вавила не вгамовується:

— А як же тоді бути з конкурсами міс Європа чи Азія? Якщо дівчина вийде на сцену з торбою на пузі, яка ж то красуня? Адже вони там показуються і в чому мати народила.

Леля спростовує і цей колючий випад чорнокнижника:

— Надіюся, пан цехмайстер своїми генами передбачить сумку акуратною і привабливою. Окрім того, треба подовжити жінкам ноги, нехай статура відповідає золотому перерізу, щоб не вдавалися більше до високих каблуків.