Володимир Бабула - Сигнали з Всесвіту

До речі, за обідом зайшла розмова про штучну їжу. Виявляється, російські вчені вже синтезували білок. Чи ти хоч чув про це?.. Кажуть, штучні продукти корисніші й смачніші за звичайні, проте, як визнала Наташа, люди ще відчувають недовіру до синтезованої їжі, і дехто навіть не куштував її.

Переді мною розкриваються просто-таки неймовірні речі. Я вірю їм і не вірю. І часом мене охоплює передчуття якогось величезного лиха. Часом думається: все це мені тільки сниться; я ось-ось прокинусь і побачу мертву зелену кригу печери, почую тоскне завивання хуртовини і далекий-далекий гуркіт «Латама»…»

Северсон писав так швидко, що його перо майже не відривалось від паперу.

Та ось він підвів голову, задивився в вікно.

Шумлять віковічні дерева… З неголосним басовитим звуком проповзли темним небом три кольорові ліхтарики незвичайного літака.

«Тільки ти, Місяцю, вірний друже, ще з часів мандрівок нескінченними просторами крижаної Арктики, і лишився незмінним. Поясни хоч ти, що відбулось у світі, чому так змінилось усе довкола?»

Та срібний Місяць мовчав, загадково посміхаючись. А про те, що відбувалось на ньому, гість з минулого, звичайно, не мав ніякого уявлення.

До обсерваторії академіка Цагена на Південному полюсі Місяця прилетіли гості з Землі. Серед них не тільки фахівці з радіоастрономії, а й мовознавці та астробіологи. Загадкові сигнали з Всесвіту зацікавили все людство.

На великій скелі поблизу обсерваторії вже змонтовано три велетенські радіотелескопи. Закінчено налагодження спеціальної електронно-обчислювальної машини. На столах розгорнуто стрічки з таємничими знаками. Але гостям не сидиться в приміщенні — незабаром почнеться затемнення Сонця.

Ще кілька хвилин, і місячний годинник покаже полудень.

Велике яскраве світило повільно підповзає до тонюсінького серпика Землі. Здається, ось-ось обидва небесні тіла зіткнуться, і на весь Всесвіт прокотиться гуркіт космічної катастрофи…

Але ні, Сонце просто заповзає за велику темну кулю — нашу планету.

Яка чудесна картина!.. Серпик перетворився на розжарене, багряне кільце атмосфери Землі; його оточує сріблясто-зелене сяйво сонячної корони.

В цьому фантастичному освітленні і люди в скафандрах, і мереживні чаші радіотелескопів, і прямовисні гори здаються викуваними з міді. Феєричне видовище збуджує, від нього не можна відірвати очей, його зараз ретранслюють телевізійні станції всієї Землі. Але для працівників обсерваторії воно вже стало звичним явищем. Ніхто й на мить не припиняє роботи.

— Товаришу Цаген, широкосмуговий радіорефлектор сигналів із Всесвіту не перехоплює, - доповідає відеофоном черговий спостерігач.

Увімкніть рефлектор, що працює на півтораметровій хвилі, його монтування вже закінчене.

Цаген напружено стежить за цілим рядом екранів. На восьми з них — уривчасті хвилясті лілії, а на дев’ятому — невиразні смуги… Але ось вони набувають чіткості. Очі академіка перебігають на сусідній екран.

Дивно, Аленко: на півтораметровій хвилі ми знову перехопили сигнали! Ідіть сюди, подивимось.

Смаглява дівчина сідає поруч Цагена.

Надзвичайно! — вигукує вона збуджено. — Отже, планета системи Проксима Центавра випромінює одночасно дві хвилі, і на кожній з них — інші сигнали!

Так, безперечно, цілком інший код. Справа ще більш ускладнюється… — Цаген підбіг до відеофону і натиснув на кнопку. — Прошу, негайно з’єднайте мене з Всесвітньою Академією. Важливе повідомлення!

За хвилину він доповідає з телеграфною стислістю.

Хвиля сто п’ятдесят сантиметрів — нові сигнали. Хвиля сто сімдесят вісім сантиметрів — подальші сигнали. Хвиля сто дев’яносто шість сантиметрів — знову інші сигнали… Висновок: планета Ікс в сузір’ ї Центавра висилає кілька різних за своїм характером програм. Про дальші дослідження повідомлю пізніше. Все.

Він вимкнув апарат і засміявся:

Хай тепер сушать собі мозок, а я — не детектив.

Астробіолог Алена Свозилова зосереджено подивилась на академіка:

Скажіть, чи пробували ви відповісти на сигнали?

Цаген знизав плечима:

Звичайно, пробував. Як вам відомо, сигнали подеколи уриваються. В такі періоди ми посилювали записані раніше сигнали і відсилали їх назад на тій же хвилі. Тепер чекаємо на відповідь. Ви не повинні забувати, що Проксима Центавра знаходиться на відстані чотирьох світлових років. Це значить, що стільки ж туди летітимуть і радіохвилі, які теж поширюються в порожнечі зі швидкістю триста тисяч кілометрів на секунду. Отже, понад вісім років на всю подорож, — звісно, якщо таємничі створіння дадуть нам відповідь негайно і якщо відповідатимуть узагалі. Існування мислячих створінь на Проксимі ще не доведено, про це не можна забувати.