Володимир Бабула. - Планета трьох сонць

Ще одне важливе повідомлення: в південній частині неба, в сузір’ї Центавра, точно в напрямку польоту нашої експедиції, сьогодні вночі з’явилась «нова» [2] «Нова» — яскрава зоря, на яку перетворюється часом тьмяна зірочка внаслідок досі не вивчених процесів, що відбуваються в надрах світила. . За обчисленим паралаксом, ця зірка рухається між Сонцем та Проксимою Центавра і, таким чином, є найближчою від нас зорею.

Будемо сподіватись, що несподіваний вибух невидимої досі зірки не завдав шкоди «Променю». Нетерпляче чекаємо на повідомлення від експедиції. Воно надійде незабаром, бо летить Всесвітом зі швидкістю світла…

***

Скінчився день, такий багатий на події. На столі в доктора Заяца задзвонив відеофон.

Говорить Хотенков. Не гнівайтесь, що турбую вас так пізно. Чи не могли б ви відвідати мене тут, у Академії?

Прибути негайно? — здивовано запитує вчений, дивлячись на годинник. Рівно північ.

Дуже прошу. Питання термінове. Літак Академії чекає вас на аеродромі.

Через п’ятнадцять хвилин доктор Заяц уже сидів у реактивному літаку, а ще через п’ятнадцять хвилин вийшов з аеродрому Всесвітньої Академії наук у Пржеруві. Його зустрів академік Хотенков.

Мабуть, справа дійсно була невідкладна, бо Хотенков без усякого вступу запитав:

Як далеко ви сягнули своїми дослідами?.. Я чув, що ви знайшли принцип, як руйнувати гравітаційне поле?

Одверто кажучи, не знаю, — знизав плечима Заяц. — В суботу це мені вдалось на мить зробити, але коли я хотів повторити дослід сьогодні, саме трапився вибух у Африці. Другої половини дня я був такий схвильований, що дослідів не продовжував. Візьмусь за них найближчим часом.

Хотенков мовчав, поки вони піднялись сходами і зайшли до кабінету, а потім сухо сказав:

Дослід ви повинні повторити завтра, тобто вже сьогодні, вранці. А щодо подій у Африці… то вони повинні тільки підштовхнути вас продовжувати роботу.

Доктор Заяц глянув на академіка здивовано, але нічого не відповів.

Ви — єдина людина, яка може не допустити того, щоб вибух у Африці відгукнувся аж у Всесвіті.

Ви говорите це серйозно?

Цілком. Ніколи я не говорив так серйозно, як зараз. А втім, переконайтесь самі.

Обернувшись до столика біля стіни, Хотенков увімкнув магнітофон. З динаміка почувся стогін і одчайдушні зойки: «Хочу жити!.. Хочу жити!.. Врятуйте мене, я хочу жити!» Знову стогін, знову крики: «Я ніколи не хотів убивати, то тільки Сміт та Морган погрожували всім бомбою… Боже, врятуйте мене!.. Все розповім… На «Промені» є ще троє: Грубер, Мак-Гарді та…» — подальші слова зливаються у невиразне бурмотіння.

Хотенков вимкнув апарат.

Зрозуміли?.. На плівці записано голос пораненого, якого підібрали недалеко від місця вибуху. Разом з іншими кількома безумцями він ховався в скелях Африканського узбережжя. Біс його знає, де ці божевільні взяли атомну бомбу. Вона стала для них фатальною: під час вибуху загинули майже всі. Живим лишився тільки оцей поранений та ті три, які поки що спокійно подорожують на борту «Променя»… Вони називають себе «Братством сильної руки»… — Хотенков зробив паузу. — Звісно, «Промінь» ми попередили одразу ж, але радіограма вже не допоможе. До Проксими вона дійде, як ви знаєте, тільки за чотири роки, а корабель ось-ось досягне мети, якщо не загинув, звичайно, при вибуху нової зірки… Від результатів вашої праці залежить тепер доля всієї експедиції… Розумієте, чому я вас викликав?

Вчений зосереджено кивнув головою:

Розумію… Я навіть не уявляв… Зроблю все, що тільки зможу.

Увага, увага! — урочисто проголошує інженер Фратєв, головний спостерігач «Променя». — Корабель перетнув орбіту планети Октава. Це означає, що ми вступили в сонячну систему Альфа Центавра А!

Ніби чудом, усіх покидає втома багатоденної напруженої праці. Наближення «Променя» до яскраво сяючого двозір’я потребувало все більше і більше складних і точних розрахунків. Ще до прильоту в сонячну систему необхідно було «зважити» й «виміряти» планети, встановити їхню температуру та склад атмосфери. За відносно короткий час учені повинні були розрахувати орбіти всіх восьми планет, які були виявлені у Центавра А. У цій титанічній праці неоціненним помічником їм став «електронний мозок» чеського вченого Свободи — машини, яка за кілька хвилин виконувала ті розрахунки, що вимагали б багаторічних зусиль цілого колективу обчислювачів.