Рэй Брэдбери: Усмішка: оповідання

— Моллі!

Вона вціліла і спить після пожежі, після того, як стіни обвалилися, як стеля над нею бухнула вниз і все надовкола зайнялося.

Його черевики почали диміти, поки він пробирався крізь тліюче руйновище. Але навіть якби спалахнули його ноги і вогонь охопив їх по щиколотки, він би цього не помітив.

— Моллі...

Він нахилився над нею. Вона не ворушилася, певно, не чула його, то й не озивалася. Вона не була мертвою. Але й не була живою. Вона просто собі лежала посеред вогню, що оточував її зусібіч, але не зачіпав і не шкодив. Її бавовняна нічна сорочка хоч і була вкрита попелом, але зоставалася цілою. Каштанове волосся розметалося по пломеніючій грані, немов по подушці.

Він торкнувся її щоки — щока була прохолодною... прохолодною посеред цього пекла. Її губи, осяяні лагідною посмішкою, тремтіли від ледь помітного дихання.

І діти також тут лежали. Під покровом диму він розгледів дві маленькі постаті, що вільготно спали у попелі.

Він виніс усіх трьох із дому і поклав на краю поля.

— Моллі, Моллі, прокинься!!! Діти, діти, прокиньтеся!

Вони не рухалися і продовжували спати.

— Діти, прокиньтеся! Ваша мама...

Померла? Ні, але...

Він теліпав дітьми, так ніби це вони були в усьому винні. Вони не звертали на це жодної уваги. Вони були зайняті своїми снами. Він опустив їх знову на землю і застиг, схиливши над ними вкрите зморшками обличчя.

Він знав, чому вони спали під час пожежі і продовжують спати тепер. Він знав, чому Моллі просто лежить і вже не засміється ніколи.

Могутність пшениці і коси.

Їхні життя, що мали урватися вчора, 30 травня 1938 року, не урвалися тільки тому, що він відмовився косити пшеницю, їм було призначено загинути у вогні. Ось як воно мало бути. Але оскільки він відмовився брати в руки косу, то й ніщо не могло їм зашкодити. Будинок згорів і завалився, а вони і досі існують. Застрягли на півдорозі — не мертві і не живі. В чеканні. І те ж саме із тисячами людей по цілому світі — жертвами нещасних випадків, пожеж, хвороб, самогубств. Вони сплять і чекають, як сплять і чекають Моллі з дітьми. Не в змозі померти, не в змозі жити. А все через те, що дехто злякався косити достиглу пшеницю. А все через те, що він вирішив порвати з косьбою, ніколи більше не брати цієї коси до рук.

Він поглянув на дітей. Роботу треба робити весь час. Кожного Божого дня. Без зупинок і без перерв. Треба косити щодня. І так аж до смерті, до смерті, до смерті.

«Добре, — вирішив він. — Добре, я буду косити».

Він навіть не попрощався зі своєю сім'єю. Він повернувся, відчуваючи, що закипає, взяв косу і попрямував у поле — спочатку швидким кроком, відтак перейшов на біг, а потім помчав риссю. Колосся шмагало його по ногах, а він, як шаленець, кричучи від болю, рвався в самісіньке серце пшеничного поля, щоби там нарешті дати волю рукам. І нараз зупинився.

— Моллі! — заволав він і змахнув косою, стинаючи колос. — Сьюзі! — заволав він. — Дрю! — І ще один змах.

Хтось закричав. Він не озирнувся на знищений вогнем дім.

А потім, ридаючи ридма, він знову і знову випростувався над пшеницею і стинав зліва направо, зліва направо, зліва направо. Знову, знову і знову! Він залишав за собою величезні залисини і в зеленій пшениці, і в достиглій пшениці, не перебираючи і не шкодуючи, лаючись чортом, знову і знову, проклинаючи все на світі, давлячись реготом — і лезо злітало, виблискуючи на сонці, і чи то зі співом, чи то зі свистом падало вниз! Вниз!

Бомби дощенту зруйнували Лондон, — Токіо, Москву.

Коса шаленіла у власнім безумстві. Запалали печі у Бельзені [3] Бельзен, точніше Берґен-Бельзен (нім. Bergen-Belsen) — нацистський концентраційний табір, що знаходився у провінції Ганновер (тепер — на території землі Нижня Саксонія) за милю від села Бельзен і за декілька миль на південний захід від міста Берген. Заснований у травні 1940 р. Географічно місця із назвою Берґен-Бельзен не існує. і Бухенвальді [4] Бухенвальд (нім. Buchenwald — «буковий ліс») — один із найбільших нацистських концентраційних таборів, що знаходився за 6 миль від міста Ваймар у Тюринґії в центральній Німеччині. Діяв із липня 1937 по квітень 1945 року. . Коса голосила в кривавій росі.

Атомні гриби запалювали сліпучі сонця над Білими Пісками [5] Білі Піски (англ. White Sands) — тут мається на увазі ракетний полігон «White Sands Missile Range», що неподалік від національного заповідника. «Білі Піски» — одна з найбільших американських військових баз, де не лише розробляють ракетні комплекси, а й проводяться військові навчання регулярної армії, флоту, ВПС, НАСА. Знаходяться на півдні штату Нью-Мексіко. , Хіросімою, Бікіні [6] Мається на увазі атол Бікіні — невеликий кораловий острів у Тихому океані, що розташований у ланцюжку Ралік Маршаллових островів. США використовували його як атомний полігон у період з 1946 по 1958 рік. , і далі, і далі — у небесах Сибіру.