Рэй Брэдбери - Усмішка - оповідання

Українською перекладено вперше.

Анрі-Еміль-Бенуа Матісс ( Matisse , 31.12.1869, м. Ле-Като-Камбрезі, Hop, Франція — 03.11.1954, м. Ніцца, Франція) — видатний французький маляр, графік, гравер та скульптор, що революціонізував мистецтво на початку XX ст., його експресивний стиль, натхненний імпресіоністами та неоімпресіоністами, і виразність у використанні яскравих, насичених, контрастних фарб навіть спричинили до появи окремої художньої течії — фовізму. Найчастіше предметом зображення в художника виступали квіти, дерева та жінки.

Тобто гулящим, нетрудящим життям сибарита і бонвівана. Попри те, що в США у 40-50-х рр. XX ст. транслювалася комедійна радіопостановка «Життя Райлі» (The Life of Riley), а згодом комедійний фільм (1949, режисер — Ірвінґ Брехер) і телесеріал, насправді, походження фразеологізму значно давніше.

Тут мається на увазі ігровий автомат аркадного типу (тобто з навмисно простим ігровим процесом), під час гри на якому необхідно якомога довше утримувати на скісному полі металеві кульки, управляючи спеціальними лапками, лопатками, стрижнями тощо. Механічні пінбол-машини відомі з 1869 р., а класичного виду набули в 1947 р. Ідея гри походить від більярду, шляхом ускладнення якого у Франції на межі XVIII ст. народився багатель — «предтеча» пінболу.

В основу горор-оповідання «Марення в гарячці» («Fever Dream») покладено мікрооповідання («поезію в прозі» за визначенням бредберізнавців Джонатана Еллера та Вільяма Тупонса) «Wilber and His Germ» [Вілбер та його мікроб] (1941), вперше опубліковане в часописі «Скріпт» (Script) у травні 1941 р. Згодом, у вересні 1948 р., історія, значно опрацьована та розширена, була надрукована на сторінках відомого серед любителів фантастики журналу жанрової літератури (фентезі і жахів) «Вірд тейлс» (Weird Tales). Також було відоме під заголовком «Creation: The Moment of Touch» [Сотворіння. Мить доторку]. Оповідання ввійшло до збірників «Medicine for Melancholy» [Медикаменти від меланхолії] (1959), «The Day It Rained Forever» День, коли постійно дощило] (1959), «The Vintage Bradbury» [Вінтажний Бредбері] (1965), «Twice Twenty-two» Двічі по двадцять два] (1966), «То Sing Strange Songs» [Співати дивні пісні] (1979), омнібусів «The Stories of Ray Bradbury» [Оповідання Рея Бредбері] (1980), «Classic Stories 2» [Класичні оповідання 2] (1990), а також міжавторських антологій «Beyond the Curtain of Dark» [За завісою темряви] (1966, редактор — Пітер Гейнінґ), «Tales of the Uncanny» [Химерні історії] (1968) та «Bloch and Bradbury» [Блох і Бредбері] (1969, редактор обох — Курт Зінґер), «Whispers from Beyond» [Шепіт із потойбіччя] (1972), «The Ghost's Companion» [Товариш привиду] (1975, редактор — Пітер Гейнінґ), «Tales from Beyond the Grave» [Загробні історії] (1982), «Horrifying and Hideous Hauntings» [Потворна потороч] (1986, редактори — Гелен та Френклін Гоуки), «Bruce Coville's Shapeshifters» [Перевертні Брюса Ковілла] (1999) і «Don't Turn Out the Light» [He вимикайте світла] (2005, редактор — Стівен Джоунс).

Українською перекладено вперше.

Переживання героя схожі на симптоми маловивченого психоневрологічного розладу — «синдром чужої руки».

«Шкільні дні (Як ми були двійко малих)» (School Days (When We Were a Couple of Kids, 1907) — свого часу популярна американська пісня, написана композиторами Віллом Коббом (1876-1930), що був автором слів, та Ґасом Едвардсом (1879-1945).

Фантастичне оповідання «Так померла Рябушинська» («And So Died Riabouchinska»), також відоме в деяких публікаціях під заголовком «The Golden Box» [Золота коробка], за твердженням відомих бредберізнавців Джонатана Еллера та Вільяма Тупонса, належить до умовного підциклу оповідань про маріонеток та манекенів, що свого часу еволюціонували з маловідомої горор-історії «The Trunk Lady» [Дама з валізи] (1944). Уперше було замислене автором як сценарій для радіоп'єси в 40-х рр. XX ст., що дебютувала в програмі компанії Сі-бі-ес у листопаді 1947 р. У червні-липні 1953 р. оповідання, що було написане на основі сценарію, з'явилося на сторінках детективного журналу «Сейнт» (The Saint Detective Magazine), а також ввійшло до оригінальної збірки Рея Бредбері «The Machineries of Joy» [Машинерія радості] (1964) та пізнішого омнібуса «The Stories of Ray Bradbury» [Оповідання Рея Бредбері] (1980). Оповідання також було екранізовано для телепроектів «Альфред Гічкок представляє» (Alfred Hitchcock Presents, 1956) та «Кіно від Рея Бредбері» (The Ray Bradbury Theater, 1988).

Образ головної героїні, вірогідно, навіяний постаттю відомої в 30-40-х рр. балерини Тетяни Рябушинської (1917-2000), учениці Матільди Кшесінської, яка виступала в «Російському балеті Монте-Карло» (Франція), а у воєнні та повоєнні часи — в Нью-йоркському театрі балету, на різноманітних сценах Бродвею та інших театрів Європи та Америки.