Рэй Брэдбери - Усмішка - оповідання

Він просто змушений був самознищитися, чи не так, Чарлі — через усю цю нашу гидь — мою і моїх предків!

Ми стояли у холодному холі. Нарешті я ворухнувся і сказав:

— Гадаю, що так, Норо.

Ми попрямували у бібліотеку, де Нора витягла купу креслень і нотаток.

— І ось тоді, Чарлі, мене осяяла ідея відбудувати Ґрінвуд. Наново скласти докупи цей похмурий пазл. Фенікс повинен відродитися з попелу [37] Фенікс (грец. Φοινιζ ) — чарівний птах, який, за уявленням стародавніх народів, відчуваючи, що надходить смерть, будував гніздо — і там його спалювало сонце. Потім птах воскресав з попелу, відроджувався молодим. .І щоб ніхто не дізнався, що замок помер від огиди. Ні ти, Чарлзе, ні жоден із моїх друзів: полишімо всіх у невіданні. Моя провина у його зруйнуванні надто велика. Але як добре бути багатим! Ти можеш купити пожежну команду за кілька пляшок шампанського, й усі містечкові газети — всього за чотири ящики джину. Новина про те, що Ґрінвуд розстелився веретищем і посипався попелом [38] Відсилання до старозаповітної «Книги Естер»: «І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!» (4:1). , так і не поширилася далі милі у радіусі. Про це я ще встигну розповісти світові. А тепер — до роботи! І я вирушила у Дублін до повіреного, у котрого тато зберігав усі креслення та плани інтер'єру. Я місяцями ниділа удвох із секретарем, намагаючись проявити у пам'яті все, що стосувалося грецьких ламп чи римського кахлю. Я заплющувала очі, щоби якомога точніше відтворити кожну килимову ворсинку, кожен дюйм габи, кожну ліпну настельну марничку у стилі рококо — все-все! — увесь бронзовий дріб'язок, камінні підставки для дров, вимикачі, відерка для вугілля, ба навіть дверні ручки. І коли довжелезний список із тридцяти тисяч найменувань був готовий, я доправила сюди літаком столярів із Единбурга, покрівельників із Сієни [39] Сієна (Siena) — місто в Італії у провінції Тоскана. , різьбярів каменю із Перуджі [40] Перуджа (Perugia) — місто в Італії в однойменній провінції. : чотири роки вони завзято вистукували молотками, вирізували і вирізьблювали. Тим часом я тинялася по фабриці, що в передмісті Парижа, спостерігаючи за тим, як павуки тчуть для мене гобелени і килими на підлогу. Я полювала із собаками в околицях Вотерфорда, в той час як тутешні склодуви видували для мене скло.

Чарлі, я не пригадую, чи траплялося колись в історії, щоби хтось настільки скрупульозно відтворював зруйноване. Кажуть, що минуле слід забувати, мовляв, нехай воно собі мирно спочиває! Але це не для мене, подумала я — аж ніяк! — новий Ґрінвуд здійметься на місці колишнього. Так, він виглядатиме як старий, але він матиме одну перевагу — буде насправді новим. Це так ніби почати життя з чистої сторінки. Відбудовуючи Ґрінвуд, я нарешті віднайшла спокій. Робота сама по собі була пригодою.

Коли дім було відбудовано, я наче й сама відновилася. Подумки вітаючи його з другим народженням, я з радістю вітала і саму себе: нарешті, думала я, вперше щаслива людина переступає поріг Ґрінвуда.

І ось два тижні тому все було викінчене — витесаний останній камінь, покладена остання черепиця.

Я розіслала запрошення по всьому світу, і минулого вечора гості прибули — цілий прайд великосвітських левів із Нью-Йорка, від яких пахло чи то какао, чи то ріжковим деревом [41] Ріжкове дерево (Ceratonia siliqua L.), цареградський стручок, солодкий ріжок — рослина родини бобових. Дерево заввишки до 10 м з широкою кроною, вічнозеленим перистим щільним листям і дрібними квітками, зібраними в суцвіття. — одним словом, пахло справжнім життям. Компанія легконогих афінських юнаків. Негритянський кордебалет із Йоганнесбурґа. Чи то мафіозне, чи то акторське тріо із Сицилії. Сімнадцять скрипальок, яких спокійно можна було відідрати, щойно вони забули про скрипки і спіднички заодно. Чотири чемпіони з гри в поло. Один тенісист-профі — щоби натягнути мене, неначе струну. Милий поет-француз. Боже мій, Чарлі, це мало бути шикарне відкриття маєтку, наймення якому Фенікс. Нора Ґріндон — власниця. Звідки ж мені було знати, що будинок не захоче нас прийняти?

— А хіба дім може хотіти чи не хотіти?

— Так, коли він зовсім новий, а всі надовкола, без огляду на вік, значно старші. Адже він ще немовля. А ми вже геть прогнилі і запліснявілі. Він — добро, а ми — зло. Він і надалі хотів зоставатися чистим. І тому нас прогнав.