Фрэнк Херберт - Єретики Дюни

— Звичайно, йому не слід покидати схованку не-корабля, — сказав Теґ.

Вона кивнула. Дункан не був захищений від пошуків ясновидців… таких як навігатори Гільдії.

— Башаре! — Це був офіцер зв’язку. — Супутник нас засік!

— Усе гаразд, замурзані свині! — гукнув Теґ. — Усі назовні! Бурзмалі сюди.

Люк ззаду командного пункту відкрився, крізь нього ввірвався Бурзмалі.

— Башаре, що ми…

— Нема часу! Приймай командування! — Теґ підвівся з командного крісла й махнув Бурзмалі зайняти його. — Одраде скаже тобі, куди рушати.

Керуючись імпульсом, як він сам знав, почасти мстивим, Теґ ухопив Одраде за ліву руку, схилився і поцілував її в щоку.

— Роби, що мусиш, дочко, — прошепотів він. — Цей черв скоро може виявитися єдиним у Всесвіті.

Тоді Одраде побачила: Теґ знав увесь задум Тарази і збирався виконати накази своєї Матері Настоятельки до самого кінця.

«Роби, що мусиш». Це сказало все.

Древня будівля, у якій Сестринство приховало свою Капітулу, свої Архіви та найсвятіші установи, не просто видавала звуки поночі. Ці звуки більше скидалися на сигнали. За багато проведених тут років Одраде навчилася їх читати. Оцей окремий звук протяжного скрипіння — це дерев’яна балка в підлозі, її вже літ вісімсот не міняли. Уночі вона корчилася, витворюючи цей звук.

Таразина пам’ять була в її розпорядженні, допомагаючи тлумачити сигнали. Їхні пам’яті ще не зовсім злилися, часу минуло дуже мало. Тут, у давній робочій кімнаті Тарази, Одраде скористалася кількома вільними хвилинами, щоб продовжити зливання.

Дар і Тар, урешті одне.

Це був цілком розпізнаваний коментар Тарази.

Ганятися за Іншими Пам’ятями — це як існувати в кількох площинах одночасно, деякі з них залягали дуже глибоко, але Тараза залишалася поблизу поверхні. Одраде дозволила собі глибше зануритися у ці множинні існування. Ось розпізнала саму себе, ту, що дихала цієї миті, але була віддаленою, а інші тим часом вимагали, щоб вона пірнула у всеохопні видіння, у всій їхній повноті, включно із запахами, дотиками, емоціями — усім, що оригінали утримували неторканим у її свідомості.

«Неспокійно бачити чужі сни».

Це знову Тараза.

Тараза, що вела таку небезпечну гру, ризикнувши майбутнім усього Сестринства! Як ретельно розпланувала вона витік інформації до блудниць про те, що тлейлаксу вбудували у гхолу небезпечні здібності. А напад на Твердиню Гамму підтвердив, що ця інформація дійшла, куди слід. Але брутальний характер цього нападу перестеріг Таразу, що часу обмаль. Блудниці, напевне, зберуть сили для повного знищення Гамму. Лише для того, щоб убити одного гхолу.

Як багато залежало від Теґа.

Вона бачила башара там, у своєму зібранні Інших Пам’ятей. Бачила батька, якого насправді ніколи не знала.

«Наприкінці я теж його не знала».

Закопування в ці пам’яті могло призвести до ослаблення, та годі було втекти від вимог цього спокусливого резервуара.

Одраде подумала про слова Тирана: «Жахливим є поле мого минулого! Відповіді злітають, як перелякана пташина зграя, затемнюючи небо моїх неуникних спогадів».

Одраде трималася, мов той плавець, що балансує просто під поверхнею води.

«Мене, найімовірніше, змістять , — подумала Одраде. — Може, навіть покриють ганьбою». Беллонда, вочевидь, не легко погодиться з новим станом командування. Байдуже. Виживання Сестринства було тим єдиним, що стосувалося кожної з них.

Одраде випірнула з Інших Пам’ятей і здійняла очі, щоб крізь усю кімнату глянути на затінену нішу, де при слабкому освітленні світлокуль кімнати можна було розгледіти жіноче погруддя. Воно залишалося невиразним обрисом у тінях, але Одраде добре знала це обличчя. Ченоа, захисний символ Капітули.