Фрэнк Херберт - Єретики Дюни

— Жодних великих питань, — сказав він.

— Ти ображаєшся, та це нічого не важить, — промовила вона. — Для тих отам важливим питанням є: «Чи їстиму я сьогодні?», «Чи матиму цієї ночі притулок, куди не вторгнуться напасники або шкідливі комахи?». Розкіш? Розкіш — це здобути наркотики або особину протилежної статі, яка певний час триматиме бестію на відстані.

«А бестія — це ви» , — подумав він.

— Я витрачаю на тебе певний час, башаре, бо бачу, що ти міг би бути для нас іще ціннішим, ніж Муззафар. А він украй цінний. Навіть у цю мить ми винагороджуємо його за те, що він доставив тебе до нас у сприйнятливому стані.

Теґ мовчав, і вона захихотіла.

— Не вважаєш себе сприйнятливим?

Теґ зберігав мовчання. Йому дали з їжею якийсь дурман? Подвійне бачення мерехтіло, але насильницькі рухи відступали. Водночас з очей Всечесної Матрони зникали оранжеві цятки. Хоча слід триматися подалі від її стоп. Це смертоносна зброя.

— Ти просто неправильно думаєш про сміття, — продовжувала вона. — На щастя, найбільша їхня здатність — це самообмеження. Щось там вони знають у найглибших глибинах свідомості, але не можуть знайти часу, щоб подумати про це. І взагалі про будь-що, крім безпосередньої боротьби за виживання.

— І їх не можна поліпшити? — спитав він.

— Їх не слід поліпшувати! О, ми дбаємо, щоб самовдосконалення залишалося у них дуже модним. Звичайно, це манія, за якою не приховується нічого справжнього.

— Чергова розкіш, яку їм слід заборонити, — промовив він.

— Не розкіш! Те, чого взагалі не існує! Слід постійно тримати його за бар’єром, який ми охоче називаємо захисним невіглаством.

— Те, чого ти не знаєш, не може тобі зашкодити.

— Мені не подобається твій тон, башаре.

В її очах знову затанцювали оранжеві цятки. А все ж відчуття насилля зникло, коли вона знову захихотіла.

— Те, чого ти остерігаєшся, є протилежністю тому-чого-ти-не-знаєш . Ми навчаємо, що нове знання може бути небезпечним. Очевидне доповнення цього: «Будь-яке нове знання несумісне з виживанням».

Двері позаду Всечесної Матрони відчинилися, і повернувся Муззафар. Це був змінений Муззафар, його обличчя розчервонілося, очі блищали. Він став за кріслом Всечесної Матрони.

— Одного дня я зможу поставити отак за собою й тебе, — сказала вона. — Вчинити таке — у моїй владі.

Теґ намагався здогадатися, що вони зробили з Муззафаром. Чоловік скидався на одурманеного.

— Бачиш, що я маю владу? — спитала вона.

Він прокашлявся.

— Це очевидно.

— Я банкір, пам’ятаєш? Ми саме внесли депозит на ім’я нашого вірного Муззафара. Ти вдячний нам, Муззафаре?

— Так, Всечесна Матроно. — Його голос був хрипким.

— Я певна, що ти загалом розумієш цей різновид влади, башаре, — промовила вона. — Бене Ґессерит добре тебе вишколили. Вони достатньо талановиті, та, боюсь, не такі, як ми.

— А ще мені казали, що ви доволі численні, — зауважив він.

— Не численність є ключовою, башаре. Така влада, як наша, спрямована у визначене русло, і її можна контролювати невеликою кількістю людей.

Теґ подумав, що деяка риса робить її схожою на Превелебну Матір: може дати відповідь, не виказуючи багато.

— У своїй суті, — промовила вона, — така влада, як наша, може стати основою виживання для багатьох людей. У такому разі погроза її скасування — це все, що потрібно, аби правити. — Вона зиркнула через плече. — Хотів би ти, щоб ми відібрали в тебе нашу ласку, Муззафаре?

— Ні, Всечесна Матроно. — Він справді затремтів!

— Ви винайшли новий наркотик, — припустив Теґ.

Вона відповіла сміхом, спонтанним і гучним, майже хрипким.

— Ні, башаре! Маємо старий.

— І ви зробили б мене залежним від нього?

— Як усі інші, кого ми контролюємо, башаре, маєш вибір: смерть чи послух.

— Це доволі старий вибір, — погодився він.

Якою була безпосередня загроза з її боку? Він не відчував насилля. Геть навпаки. Подвійне бачення показувало уривчасті спалахи з украй чуттєвим підтекстом. Вони вважають, що можуть провести з ним імпринтинг?

Вона всміхнулася йому зі значущим виразом обличчя, під яким приховувалася крига.

— Він добре нам служитиме, Муззафаре?

— Я вірю, що так, Всечесна Матроно.

Теґ замислено насупився. Довкола цієї пари витало щось порочне. Вони протистояли всім етичним нормам, які були взірцем його поведінки. Приємно було згадати, що ніхто з них не знав про дивне прискорення його реакцій.

Здавалося, їм подобається його збентеження.