Айзек Азимов - Друга фундація

Їм лише залишалося простягнути руку… Завдяки…

Невизначена кімната у невизначеному світі!

І чоловік, чий план спрацював. Перший Спікер глянув на студента:

– П’ятдесят чоловіків та жінок, – сказав він. – П’ятдесят мучеників! Вони знали, що це означає смерть або довічне ув’язнення, і їх не можна було навіть зорієнтувати, щоби вони чинили спротив, бо цю орієнтацію могли виявити. І все ж вони не здалися. Вони дотримувалися плану до кінця, бо вони любили інший, величніший План.

– Чи могло їх бути менше? – обережно запитав студент. Перший Спікер повільно похитав головою.

– Це була нижня межа. Менша кількість просто не могла би справити переконливе враження. Насправді чистий об’єктивізм вимагав сімдесяти п’яти, щоби залишився запас для похибки. Але зараз це неважливо. Ви вивчали план дій, вироблений Радою спікерів п’ятнадцять років тому?

– Так, Спікере.

– І порівнювали його з реальними подіями?

– Так, Спікере. – Пауза. – Я був дуже здивований, Спікере.

– Розумію. Це завжди дивує. Якби ви знали, скільки людей трудилися протягом багатьох місяців – насправді, років – щоби відшліфувати його до дрібниць, то ви би дивувалися менше. А тепер розкажіть мені словами про те, що сталося. Мені потрібне ваше тлумачення математичних розрахунків.

– Так, Спікере. – Молодик вибудовував свої думки. – По суті, людей Першої Фундації потрібно було цілком переконати в тому, що вони виявили і знищили Другу Фундацію. У такий спосіб відбулося б повернення до вихідної позиції. Тепер Термінус знову нічого про нас не знатиме і не враховуватиме нас в жодних своїх обчисленнях. Ми знову приховані і перебуваємо у безпеці – ціною життя п’ятдесяти людей.

– І якою була мета Калганської війни?

– Продемонструвати Фундації, що вони можуть знищити фізичного ворога, і тим самим відшкодувати збитки, завдані Мулом їхній самооцінці та впевненості.

– Отут ви зробили неповний аналіз. Запам’ятайте, населення Термінуса ставилося до нас із виразною амбівалентністю. Вони ненавиділи нашу ймовірну перевагу і заздрили їй, але потай покладалися на нас як імовірних захисників. Якби нас «знищили» до Калганської війни, це спричинило би паніку по всій Фундації. В них би ніколи не вистачило мужності вистояти проти Стеттіна, якби він потім напав, і він би переміг. «Знищення» могло відбутися тільки у розпал перемоги, з мінімальними шкідливими наслідками. Навіть якби ми почекали ще рік після того, дух успіху вже сильно б охолонув.

Студент кивнув.

– Розумію. Тепер історія без відхилень рухатиметься в передбаченому планом Селдона напрямку.

– Якщо, – підкреслив Перший Спікер, – не трапиться ніяких непередбачених індивідуальних випадковостей.

– А для цього, – сказав студент, – існуватимемо ми. За винятком… за винятком… Мене турбує один аспект нинішнього стану справ, Спікере. Перша Фундація залишилася з генератором психічних перешкод – це потужна зброя проти нас. Принаймні, раніше такого не було.

– Гарна думка. Але їм нема проти кого цю зброю використовувати. Вона стала непотрібною, як без наявності загрози непотрібною наукою стане енцефалографічний аналіз. Інші галузі знань принесуть більше користі для доконечних потреб людства. Тож перше покоління психологів Першої Фундації стане й останнім – і вже через століття генератор психічних перешкод перетвориться на майже забутий шматочок минулого.

– Ну… – Студент подумки полічив. – Гадаю, ви маєте рацію.

– Але найбільше, юначе, я хочу, щоби ви зрозуміли, заради вашого майбутнього в Раді, яку увагу потрібно приділяти тим крихітним переплетенням, що їх ми змушені були включити у План лише заради того, що мали справу з окремими людьми. Зокрема і те, що Анторові довелося викликати підозру до себе таким чином, щоб ця підозра «спрацювала» у потрібний час, але це було відносно просто.

Ситуацією маніпулювали таким чином, щоби ніхто на Термінусі не здогадався передчасно, що їхня планета може бути тим самим шуканим центром. Ця інформація мала бути подана юній дівчині, Аркадії, яку не почув би ніхто, крім її власного батька. Відтак її потрібно було відправити на Трентор, щоб убезпечити від передчасного контакту з батьком. Ці двоє були двома полюсами гіператомного двигуна – один неактивний без іншого. І натиснути перемикач, тобто встановити між ними контакт, слід було в потрібний момент. Я пильнував за цим!

І останньою битвою теж треба було керувати належним чином. Флот Фундації мав бути сповнений упевненості в собі, в той час як флот Калгана мав бути готовий втекти. Я теж за цим пильнував!