– І відмовився би від п’ятиста кредитів? Дівчинко, я знаю цих людей краще, ніж ти.
Але Аркадія знала, що це не так. Не цих людей. Тієї ночі, лежачи в ліжку, вона довго міркувала над цим, розуміючи, що жоден хабар не завадив би лейтенанту поліції схопити її, якби це було заплановано. Вони не хотіли ловити її, але все ж вжили всіх необхідних заходів.
Чому? Щоб переконатися, що вона полетіла? Через Трентор? І чи не була ця нетямуща і м’якосерда пара лише знаряддям у руках Другої Фундації – настільки ж безпорадним, як і вона сама?
Вони мали такими бути! Чи були?
Усе це марно. Як вона може боротися з ними? Хай би що вона робила, виходило, що вона робить лише те, що хотіли від неї ці жахливі, всемогутні істоти.
Але вона повинна їх перехитрувати! Повинна! Повинна!
Повинна!
Із невідомої населенню Галактики причини чи низки причин, в епоху, про яку йдеться, Стандартний міжгалактичний час прийняв за свою основну одиницю виміру секунду, тобто часовий проміжок, упродовж якого світло долає відстань у 299 776 кілометрів. 86 400 секунд довільно дорівнювали Стандартному міжгалактичному дню, а 365 таких днів – одному Стандартному міжгалактичному року.
Чому 299 776? Або 86 400? Або 365?
«Традиція», – кажуть історики, ухиляючись від відповіді. «Через таємничу і загадкову числову комбінацію», – кажуть містики, сектанти, нумерологи, метафізики. «Тому що всі ці цифри пов’язані з даними про періоди обертання довкола своєї осі і довкола Сонця тієї єдиної планети, що була прабатьківщиною людства», – стверджує жменька людей.
Проте навряд чи комусь була відома істина.
Та як би там не було, але дата, коли крейсер Фундації «Гобер Меллоу» зустрів калганську ескадру на чолі із «Безстрашним» і, відмовившись допустити на борт пошуковий загін, був спалений дотла, була 185 11 692 г. е. Тобто це був 185-й день 11 692 року Галактичної ери, яку обчислювали від дня вступу на престол першого імператора традиційної Камблійської династії. Також це був 185-й день 455 року ери Селдона, яку обчислювали від дня народження Селдона; і 185-й день 376 року ери Фундації, що обчислювався від дня заснування Фундації. На Калгані це був 185-й день 76 року Першого Громадянства – від дня запровадження Мулом посади Першого Громадянина. Як бачимо, день був один і той самий (звичайно ж, задля зручності), незалежно від того, з якого року починалась ера.
Крім того, у мільйонах світів Галактики існували мільйони місцевих часових систем, заснованих на рухах їхніх власних священних планетарних світил.
Та хай би яку дату ви обрали – 185-й день 11 692, 455, 376 чи 76 чи ще якогось року – це був саме той день, що його історики пізніше означили як дату початку Стеттініанської війни.
Проте для доктора Дарелла цей день узагалі не стосувався жодної ери. Це був просто 32-й день відтоді, як Аркадія залишила Термінус.
Не всі знали, як важко було Дареллу зберігати флегматичність увесь цей час.
Але Елветт Семік вважав, що він здогадується. Він був уже добряче підтоптаний чоловік і полюбляв принагідно повторити, що сполучна тканина його нервової системи скальціювалася вже до такої міри, що його мисленнєві процеси зробилися жорсткими та непохитними. Він сам бував призвідцею і майже вітав загальну думку про те, що він тепер і дірки від бублика не вартий, і першим же сміявся з цього. Проте хоч його очі дещо пригасли, бачили вони не менше; а його розум, хоч і не був уже таким метким, але зберіг набуті мудрість і досвід.
Розтягнувши в усмішці зморщені губи, він запитав:
– Чому ти не вживеш якихось заходів?
Звучання його голосу неприємно відлунило у вухах Дарелла, і він, скривившись, різко поцікавився:
– На чому ми зупинилися? Семік серйозно глянув на нього.
– Краще би ти щось зробив для дівчинки.
Чекаючи на відповідь, він відкрив рота, оголивши свої рідкі, пожовклі зуби.
Але Дарелл холодно відповів:
– Питання ось в чому: чи зможеш ти дістати резонатор Саймса-Мольфа потрібного діапазону?
– Ну, я вже сказав, що зможу, але ти не слухав…
– Вибач, Елветте. Бачиш, як воно. Те, що ми робимо зараз, може бути важливішим для всієї Галактики, ніж питання про те, чи в безпеці зараз Аркадія. Принаймні, для всіх, крім Аркадії та мене, але я готовий приєднатися до більшості. Яким великим може бути резонатор?
Семік засумнівався:
– Не знаю. Можеш пошукати у каталогах.
– Хоча би приблизно скажи. Тонна? Фунт? Завбільшки як будинок?
– О, я гадав, тобі потрібні точні розміри. Це маленький контейнер. – Він указав на верхній суглоб великого пальця. – Приблизно отакий.
Читать дальше