Айзек Азимов - Фундація

— Є достатньо речей, які за гроші не купиш. А тепер, якщо ви підкажете мені, де знаходиться найближче місто з електростанцією і як краще туди дістатися, буду вам дуже вдячний.

— Зачекайте! — Барр простягнув свої тонкі руки. — Куди ви поспішаєте? Ви прийшли до мене, але я не ставив вам жодних питань. У місті, де мешканців усе ще називають бунтівниками, ви викликали б підозру в першого ж солдата або патрульного, який почув би ваш акцент і побачив ваш одяг.

Він піднявся і витягнув з темного куточка старої скрині якусь книжечку.

— Мій паспорт… фальшивий. Я з ним утік.

Він вклав його в руку Меллоу й склав його пальці.

— Опис не підходить, але якщо ви ним не будете розмахувати, то ймовірно, що ніхто до нього сильно не приглядатиметься.

— Але ви… Ви ж узагалі без паспорта.

Старий вигнанець цинічно знизав плечима.

— А нащо він мені? І ще одне попередження. Притримайте язика. У вас варварський акцент, дивні ідіоми, а час від часу ви вимовляєте просто приголомшливі архаїзми. Що менше ви говоритимете, то менше викличете підозр. А тепер я розповім вам, як дістатися до міста…

Через п’ять хвилин Меллоу пішов.

Він повернувся до будинку старого патриція лише один раз, ненадовго, перш ніж залишити його назавжди. І коли Онум Барр зайшов до свого маленького садка наступного ранку, то знайшов на землі коробку. У ній лежали продукти — концентрати, які можна побачити на борту корабля. Вони мали нетутешній смак і були приготовані не по-тутешньому.

Але вони були хорошими, і вистачило їх надовго.

Технік був низенький, шкіра виблискувала на його вгодованому, округлому тілі. Крізь рідке волосся було видно рожеву лисину. На його пальцях були важкі й товсті персні, від одягу несло парфумами, і він був першою неголодною на вигляд людиною на планеті, яку зустрів Меллоу.

Технік роздратовано скривив губи.

— А тепер, добродію, швидше. На мене чекають важливі справи. Ви, здається, чужинець… — Схоже, він оцінював вбрання Меллоу, що явно не було схоже на сивеннське, і низько опустив очі, підозріло оглядаючи незнайомця.

— Я не з цих місць, — спокійно сказав Меллоу, — але це не стосується справи. Я мав честь надіслати вам учора маленький подарунок…

Технік зморщив носа.

— Я його отримав. Цікава дрібничка. Може, десь нею й скористаюся.

— У мене є й інші, більш цікаві дарунки. Які виходять за межі визначення «дрібниці»…

— О-о-о, — голос техніка затримався над цим односкладовим словом. — Гадаю, я вже розумію хід нашої розмови; таке вже було. Ви дасте мені ту або іншу дрібничку. Кілька кредитів, можливо, плащ, другосортні коштовності; усе, чого, на думку таких людців, як ви, може бути достатньо, щоб підкупити техніка. — Його нижня губа войовничо випнулася. — І я розумію, що ви хочете взамін. До мене вже приходили інші із такою самою яскравою ідеєю. Ви хочете бути прийняті до нашого клану. Хочете, щоб вас посвятили в таємниці ядерної енергії та догляду за машинами. Ви так думаєте, бо ви, пси Сивенни, — і, можливо, ви вдаєте чужинця заради безпеки, — щодня караєтеся за бунт і вважаєте, що можете втекти від заслуженого покарання, потрапивши під захист і привілеї гільдії техніків.

Меллоу хотів щось сказати, але раптом технік заревів:

— А тепер ідіть геть, поки я не повідомив про вас Протектору міста. Ви думаєте, що я зрадив би довіру? Сивеннські зрадники, які були тут до мене, можливо, так і зробили б! Але ви маєте справу з людиною іншого ґатунку. Чому, о Галактико, я дивуюся, чому я ще й досі не вбив вас голими руками.

Меллоу подумки усміхнувся. Уся ця промова і за тоном, і за змістом явно була фальшивою, тож усе це шляхетне обурення виродилося в бездарний фарс.

Торгівець кинув глузливий погляд на дві в’ялі руки, що нібито мали його вбити на місці, і сказав:

— Ваша премудросте, ви не праві по трьох пунктах. По-перше, я не є агентом намісника, який прибув сюди випробовувати вашу відданість. По-друге, мій подарунок — це те, чого сам Імператор при всій його величі не має й ніколи не матиме. По-третє, взамін я хочу дуже мало, дрібничку, просто мить.

— Та що ви кажете! — Він говорив із відвертим сарказмом. — І що ж це за імператорське пожертвування, яке хоче мені подарувати ваша богоподібна влада? Таке, якого й сам Імператор не має? — Він презирливо розреготався.

Меллоу піднявся й відсунув стілець убік.

— Я чекав три дні, щоб побачити вас, ваша премудросте, але демонстрація займе лише три секунди. Якщо ви просто витягнете бластер, приклад якого я бачу дуже близько від вашої руки…