Айзек Азимов - Фундація

— Прийнято! Ви тремтите?

Мляві пальці Твера потонули в широкій долоні Меллоу. Твер сказав:

— Я керувався добрими намірами. Це важко — відправити людину на самосуд. Цей губернатор, або хто він там, у якого трусяться коліна, не зможе його врятувати. Це вбивство.

— Я нічого з цим не вдію. Відверто кажучи, цей інцидент погано пахне. Ви не зауважили?

— Що саме?

— Цей космопорт знаходиться в самій глушині. І раптом тікає місіонер. Звідки? Він приходить сюди. Це збіг? Збирається величезний натовп. Звідки? До найближчого міста щонайменше сто миль. Але вони прибувають сюди за півгодини. Як?

— Як? — повторив Твер.

— Ну, а що коли місіонера привезли сюди й випустили як приманку? Наш друг, преподобний Парма, був помітно стурбований. Схоже, у нього не було навіть часу, щоб щось вигадати.

— Жорстоке поводження… — з гіркотою пробурмотів Твер.

— Можливо! А можливо, задум якраз і полягав у тому, щоб змусити нас учинити галантно й по-лицарськи, щоб ми здуру кинулися на захист цієї людини. Він був тут усупереч законам Корелла та Фундації. Якби я затримав його, це був би акт війни щодо Корелла і Фундація не мала б жодного законного права нас захищати.

— Це… це якось висмоктано з пальця…

Тут загримів динамік, не давши Меллоу відповісти:

— Сер, отримано офіційне повідомлення.

— Передайте негайно!

Блискучий циліндр із клацанням упав у гніздо. Меллоу відкрив його й витрусив звідти просочений сріблом аркуш. Він зі знанням справи потер його між великим та вказівним пальцем і сказав:

— Надіслано безпосередньо зі столиці. З власної канцелярії комдора.

Він швидко прочитав текст і розсміявся:

— Кажете, висмоктано з пальця?

Він кинув аркуш Тверу і додав:

— За півгодини після того, як ми віддали їм місіонера, ми нарешті отримали дуже ввічливе запрошення від найяснішого комдора — після семи днів очікування. Думаю, ми пройшли випробування.

Комдор Аспер був людиною з народу, як він сам себе називав. Залишки сивого волосся падали йому на плечі, сорочка вже давно потребувала прання, а сам він гундосив.

— Тут немає жодної показухи, торгівцю Меллоу, — сказав він. — Ніяких фальшивих вистав. Ви бачите в мені лише першого громадянина держави. Саме це й означає слово «комдор», і це мій єдиний титул.

Здавалося, що він усім цим дуже задоволений.

— Насправді я вважаю цей факт одним із найсильніших зв’язків, що поєднують Корелл із вашою державою. Я розумію, що ви є людьми, які так само насолоджуються благами республіки, як і ми.

— Абсолютно правильно, комдоре, — серйозно погодився Меллоу, подумки заперечуючи подібне порівняння, — це аргумент, який я завжди вважав суттєвим для продовження миру та дружби між нашими урядами.

— Миру! Ах! — Ріденька сіра борідка комдора сіпнулася, утворивши на його обличчі гримасу. — Не думаю, що на Периферії є ще хтось, хто бере ідеали миру так близько до серця, як я. Я можу чесно сказати, що відтоді як я посів місце свого батька на чолі держави, мир жодного разу не був порушений. Можливо, мені не слід цього казати, — ввічливо кашлянув він, — але мені говорили, що мої співгромадяни знають мене як Аспера Улюбленця.

Погляд Меллоу блукав доглянутим садом. Можливо, високі чоловіки з чудернацькими, але серйозними рушницями й ховалися в кутках лише як запобіжний захід проти нього самого. Це можна було зрозуміти. Але височенні стіни, посилені сталевими балками, явно були зміцнені нещодавно — дуже дивно як для правителя на прізвисько Аспер Улюбленець.

Він сказав:

— Мені пощастило мати з вами діло, комдоре. Деспоти й монархи навколишніх світів не мають такої переваги, як освічена адміністрація, їм часто не вистачає якостей, які б забезпечували правителю любов народу.

— Наприклад? — У голосі комдора з’явилися обережні нотки.

— Наприклад, турботи про свій народ. З іншого боку, ви це зрозуміли б.

Комдор не зводив очей з доріжки, посипаної гравієм, коли вони неспішно прогулювалися. Його руки були за спиною й погладжували одна одну.

Меллоу спокійно продовжував:

— Досі торгівля між нашими державами страждала від обмежень, що їх ваш уряд накладав на наших торгівців. Звичайно, для вас уже давно є очевидним, що необмежена торгівля…

— Вільна торгівля! — пробурмотів комдор.

— Так, вільна торгівля. Ви маєте бачити, що це було б корисно для нас обох. У вас є речі, які потрібні нам, у нас є те, що потрібно вам. Потрібен лише обмін, що призведе до зростання добробуту. Такому освіченому правителю, як ви, другу народу — я б сказав, частині народу — не потрібно детально пояснювати цю тему. І я не ображатиму ваш інтелект, пропонуючи якісь пояснення.