Айзек Азимов - Фундація

Джейм Твер, який був готовий будь-якої миті нагадати вам, незалежно від того, питали його про це чи ні, що він належав до першої групи чужинців, які отримали світську освіту у Фундації, усміхнувся променистою усмішкою.

— Я знаю, що роблю, — сказав він. — Згадайте, коли ми з вами зустрілися вперше торік.

— На укладенні Торгової конвенції.

— Правильно. Ви керували зустріччю. Ви посадили цих червоношиїх бугаїв на місце, потім запхали їх до кишені своєї сорочки й забули про них. І з широкими масами Фундації ви теж добре даєте собі раду. Ви маєте романтичний ореол — або принаймні солідну репутацію — авантюриста, що те ж саме.

— Дуже добре, — сухо сказав Меллоу. — Але чому саме зараз?

— Бо зараз у нас є шанс. Ви знаєте, що секретар освіти подав у відставку? Про це ще не оголосили, але скоро повідомлять.

— А ви звідки знаєте?

— Неважливо. — Він з огидою махнув рукою. — Це так. Партія прихильників прямої дії розвалюється на очах, і ми можемо добити її просто зараз, відкрито поставивши питання про рівні права для торгівців; або точніше: про демократію — вони за неї чи проти.

Меллоу відкинувся на спинку стільця й утупився у свої товсті пальці.

— Е-е-е-е… Вибачте, Твере. Але я їду у справах наступного тижня. Вам доведеться домовлятися з кимось іншим.

Твер здивовано глянув на нього.

— У справах? У яких ще справах?

— Дуже таємних. Потрійний пріоритет категорії А. Усе таке, розумієте. У мене була розмова з секретарем мера.

— Змієм Саттом? — Джейм Твер розхвилювався. — Це якісь хитрощі. Цей син зорельотника хоче вас позбутися. Меллоу…

— Зачекайте! — Меллоу стукнув долонею об кулак. — Не панікуйте. Якщо це хитрощі, то я з ним за це якось розплачуся. Якщо ні, то цей ваш змій, Сатт, грає нам на руку. Послухайте, наближається одна з криз Селдона.

Меллоу чекав реакції, але її не було. Твер просто дивився на нього.

— Яка ще криза Селдона?

— О Галактико! — розчаровано й розгнівано вигукнув Меллоу. — Чим ви, в біса, займалися, коли до школи ходили? Що ви хочете сказати своїм дурним запитанням?

Старий насупився.

— Якщо ви поясните…

Утворилася довга пауза, а потім Меллоу сказав:

— Поясню. — Меллоу опустив брови й повільно заговорив: — Коли Галактична Імперія почала гинути, і коли околиці Галактики повернулися до варварства та відпали від неї, Гарі Селдон і його група психологів заснували колонію, Фундацію, тут, посеред цього безладу, щоб ми могли культивувати тут науку, мистецтво, технології та сформувати ядро Другої Імперії.

— О так, так…

— Я не закінчив, — холодно сказав торгівець. — Подальший напрямок руху Фундації був спланований відповідно до науки психоісторії, що тоді була високо розвиненою, і умови були організовані таким чином, щоб викликати низку криз, які змусять нас швидше рухатися до майбутньої Імперії. Кожна криза, кожна криза Селдона, позначає певну епоху в нашій історії. Тепер ми наближаємося до чергової, третьої кризи.

Твер знизав плечима.

— Мені здається, що про це згадували в школі, але я вже давно її закінчив — давніше, ніж ви.

— Мабуть, так. Забудьте. Важливо те, що мене відправляють у самий розпал цієї кризи. Ніхто не знає, що буде, коли я повернуся, а вибори до ради відбуваються щороку.

Твер підвів очі.

— Ви напали на якийсь слід?

— Ні.

— Маєте конкретні плани?

— Жодних.

— Ну…

— Ну нічого. Гардін колись казав: «Щоб домогтися успіху, недостатньо самого лише планування. Потрібна ще й імпровізація».

Твер невпевнено похитав головою, і вони підвелися, дивлячись один на одного.

Раптом Меллоу сказав цілком буденним тоном:

— А знаєте, що я вам скажу? Чи не поїдете зі мною? Не дивіться, чоловіче, на мене так. Ви ж були торгівцем до того, як вирішили, що політика — більш захоплива справа. Або принаймні я таке чув.

— Скажіть мені, куди ви летите?

— До Вассалійського розриву. Не можу сказати конкретніше, доки не опинюся в космосі. То що скажете?

— Гадаю, що Сатт вирішить не випускати мене з поля зору.

— Навряд чи. Якщо він хоче позбутися мене, то чому б йому заразом не позбутися й вас? До того жоден торгівець не вирушить у космос, доки не збере власну команду. А я беру до себе, кого захочу.

В очах старого з’явився дивний блиск.

— Добре. Я полечу. — Він простягнув йому руку. — Це буде моя перша подорож за три роки.

Меллоу схопив і потиснув його руку.

— Добре! Неймовірно добре! А тепер я повинен зібрати хлопців. Знаєте, де доки «Далекої зірки»? Тоді приходьте туди завтра. До зустрічі.